Авторизация на портале

Авторизуясь на www.stockworld.com.ua Вы получаете доступ к расширенному функционалу портала: комментированию публикаций, организации встреч и участию в мероприятиях, созданию собственного профиля и просмотру профилей других зарегистрированных пользователей портала
Также Вы можете авторизироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях. Вы автоматически принимаете на себя условия Правил поведения на портале, а также условий перепечатки и другого использования материалов портала
Также Вы можете зарегистрироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях :
06.09.2016 | 09:50
2059
0

Михайло Довбенко: «В парламенті є біля 5 % людей, які фахово розуміють, що таке фондовий ринок»

Народний депутат – про фондовий ринок і фінансову систему в Україні, свою законотворчість і своє життя.

... З Михайлом Довбенком, Першим заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики та банківської діяльності, народним депутатом від партії «Блок Петра Порошенка» редакція StoсkWorld.com.ua намагалася домовитися про зустріч з минулого року, але всі наші ініціативи залишалися лише пропозиціями без відповіді. Проте, після завершення чергової парламентської сесії, що закінчилася, до слова, неприйняттям законопроекту про регульовані ринки і деривативи (№ 3498), удача нам посміхнулася – і вуаля – ми в комітетських коридорах. Михайло Володимирович зустрічає нас привітною посмішкою, в casual-одягу, пропонує напої і, що найголовніше, легко відповідає на всі наші запитання, часом не найзручніші. Ми розмовляли українською мовою, тому на мові оригіналу і представляємо інтерв'ю з парламентарієм.

StockWorld.com.ua: Давайте розпочнемо з загальних питань. Михайле Володимировичу, чи можете Ви в двох словах описати реальне ставлення Ваших колег - депутатів до питань діяльності фондового ринку. Існує думка, що ринок цінних паперів є terra incognita для парламентарів. Чи могли б Ви описати реальне положення справ?

Більшість депутатів складають враження про фондовий ринок через призму членів комітету, радників, консультантів.

Михайло Довбенко: Думаю, в парламенті є біля 5 % людей, які фахово розуміють, що таке фондовий ринок, і його практичну значущість. Інша частина, тобто переважна більшість, складають враження про фондовий ринок через призму бачення членів профільного комітету (з питань фінансової політики і банківської діяльності – ред.), своїх радників, консультантів. В цілому, ставлення позитивне, депутати намагаються розібратися в суті. А коли розбираються трохи, в чому ж суть, то критичних, категоричних висловлень немає – я такого не зустрічав.

SW: З чим Ви можете пов’язати таку незануреність, таке нерозуміння ключових аспектів роботи фондового ринку? Можливо, з недорозвиненістю самого ринку?

МД: Безумовно, якоюсь мірою і це є поясненням. Вітчизняний фондовий ринок вкрай необ’ємний, дуже незначна кількість людей мали можливість на ньому працювати. А, якщо так, то, звісно, і дуже вузьке коло людей, що на ньому розуміються. Однак, в Парламенті є група людей, які можуть пояснити основні питання його функціонування, важливість прийняття тих чи інших законопроектів та пропозицій.

SW: І все ж таки події останніх днів попередньої сесії продемонстрували чи то неготовність Ради сприймати фондовий ринок, чи то некоректну позицію авторів та «просувантів» законопроекту з умовною назвою «про деривативи». Як Ви оцінюєте подальшу долю цього документу? Як його розділити, вдосконалити, аби задовольнити всі сторони?

Вітчизняний фондовий ринок вкрай необ’ємний.

МД: Дійсно, законопроект вийшов дуже складний. Він готувався спочатку з одних аспектів фондового ринку, потім Члени Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) вклали в його текст все важливе, що на часі хвилювало їх. Тому ми маємо «абракадру». Але саме по собі це не є критичним чи жахливим. Важливим є те, що, по-перше, фахівці фондового ринку не побачили чіткої перспективи розвитку сегменту після прийняття цього законопроекту. По-друге, документом передбачається значне підсилення повноважень НКЦПФР, зокрема щодо скасування погодження регуляторних актів з Державною реєстраційною службою та Міністерством юстиції, але при цьому не передбачається відповідна система противаг. Це може бути проблемою тим більше, що регулятор поєднує в собі виконання регуляторних функцій (встановлення правил) та  функцій нагляду (контролю виконання та застосування санкцій за порушення цих правил). Певною мірою це є поєднанням законодавчої, виконавчої та судової влади в одній особі.

Ще одним дискусійним моментом є запропонована в проекті процедура встановлення мінімального розміру капіталу учасника ринку. Загалом в Парламенті є бажання прийняти даний законопроект, але наявна і тривога – яким чином розв’язати ці суперечності. Адже в контексті повноважень регулятора ринку багато депутатів пам’ятають закон про інституційну незалежність Національного банку України – з ним склалася подібна картина. Тож ми не маємо права повторити ситуацію, зважаючи на неповний контроль ситуації на банківському ринку.

SW: Коли ми вже торкнулися теми банківського ринку, скажіть, будь ласка, свою думку про нинішнє «очищення» (читай: банкопад) всієї системи. Як Ви його оцінюєте, та коли воно може завершитися?

МД: Безумовно, мета, яку поставив Нацбанк, – очистити ринок від банків-«зомбі», від банків-«мийок» – блага. Але, коли починається «очищення» від банків першої двадцятки, системних, дещо інакше враження складається. Безперечно, звільнити ринок від умовного «зла» необхідно, але не можна допустити того, аби з водою виплеснути і дитину.

В Парламенті є бажання прийняти так званий законопроект про деривативи.

Процес очищення банківської системи, що проводить НБУ, триває роками і завершується ліквідацією кредитних установ. Він є найбільш збитковим для українців і найзатратнішим для держави. Адже Фонд ГВФО компенсує депозитні втрати лише фізичним особам, і то частково, не більше 200 тис. грн. Через теперішні низькі ціни на реалізоване майно ліквідованих банків фактично нічого не компенсується юридичним особам. Від такого очищення пропадають колосальні державні кошти: понад 40 мільярдів гривень кредитів рефінансування НБУ, сотні мільйонів – Пенсійного фонду, Державної іпотечної установи, понад 25 млрд. грн. бюджетних установ, «зарплатних» проектів держпідриємств.

В теперішній політиці НБУ є ще одна складова. За такого очищення коштів від реалізації майна ніколи не вистачить на компенсацію втрат усім, хто занесений до сьомої черги: це бізнес-структури, крупні підприємства, якими уже втрачено більше 82 млрд. грн. обігових коштів; ОСББ, соціальні та благодійні фонди. Серед них також страхові компанії з понад 500 млн. грн. гарантованих сум, які держава зобов’язала тримати в банках, кредитні спілки – з втраченими десятками мільйонів.

SW: І ще про банківську систему. Статистика говорить про певні прибутки у галузі за результатами останніх звітних періодів. Чи можна, на Вашу думку, це назвати Ренесансом банківської сфери?

Банківська система провалилася у прірву і поки що там і знаходиться.

МД: Я вважаю, що банківська система провалилася у прірву і поки що там і знаходиться. Ті рухи, які вона чинить з метою піднятися звідти, майже непомітні. Так, зараз трохи менше відволікли ресурсів у резерви, але я дивлюсь на інший показник – доходи. Їх майже немає, адже ми не відновили кредитування. Нагадаю, що основним завданням банківської системи є акумуляція і перерозподіл ресурсів. Акумуляції наразі немає, бо люди не несуть кошти до банків, від того немає і функції перерозподілу, адже не відновлене кредитування. Тому поки зарано говорити про якесь відновлення.

SW: А коли, як Ви вважаєте, можна говорити про позитивні зрушення?

МД: Дуже складно відповісти на це запитання… Але зазначу, що Голова Національного банку в грудні минулого року повідомила, що Україну очікує економічне зростання в межах 1 %. В той же час, в 2014 році ми впали на 6,8 %, в минулому році – майже на 10 %. Тож, Ви розумієте, що 1 % зростання – ще не зростання.

SW: Повертаючись до теми фінансового ринку в цілому, зокрема взаємодії його сегментів. Існує досить потужний (у порівнянні з іншими) банківський ринок, існує перспективний, але незрозумілий фондовий ринок, при цьому є і ринок фінансових і страхових послуг. Яким чином вони «співпрацюють», чи це цивілізований «симбіоз», і яким чином його можна покращити?

 Зростання ВВП в 1 %  – ще не зростання.

МД: Нажаль, говорити про взаємодію наразі досить важко, і я зараз поясню, чому. Так, у нас працює доволі потужний банківський ринок, але на ньому не відбувається майже ніякої «торгівлі» – як я вже казав, немає ні акумуляції коштів, ні продажу цих ресурсів. Звідси слідує, що цей ринок майже не функціонує. Як і інші ринки: фондовий ринок як такий ледь жевріє, страховий – деформований. Тому і нема про що говорити в плані співпраці. І тут необхідно думати про серйозні стимули та мотивації, яким чином пожвавити діяльність всіх трьох сегментів. І, скоріше за все, розпочинати з банківського ринку, адже його інфраструктура найбільш розвинена. Але тут все залежить від того, які стимуляційні механізми увімкне Нацбанк.

При цьому, я думаю, що реальним є бажання пожвавити роботу і фондового ринку – я бачу це і по нашому Комітету, в тому числі зважаючи на низку необхідних для нього законопроектів.

Україні потрібен мега-регулятор фінансового ринку.

Що стосується ринку фінансових послуг, то, як Ви знаєте, нещодавно був прийнятий у першому читанні законопроект про розподіл функцій Нацкомфінпослуг (Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг). Частина їх буде передана Національному банку, частина – НКЦПФР; і незабаром ми очікуємо вийти на узгоджену модель цього перерозподілу, і вже у вересні зможемо запропонувати Парламенту та всім учасникам ринку кінцеве бачення цього питання. І цей законопроект є досить важливим для роботи вітчизняної фінансової системи, його прийняття та реалізація є одним із «маяків» для Міжнародного валютного фонду, тому, я думаю, ми не будемо затримуватись із підготовкою документу до другого читання. 

SW: В цьому контексті неможливо не розглянути питання мега-регулятора. Дуже багато розмов йдеться з цього приводу. Яка Ваша думка, чи потрібна така модель регулювання вітчизняному фінансовому сектору?

МД: Дійсно, моделі існують різні, і кожна країна обирає свою. А я думаю, що Україні такий мега-регулятор потрібен. Однак, є велика тривога, яким чином виписати завдання та функції такого регулюючого органу, аби убезпечити систему від зайвих ризиків та непотрібних дій.

Другу частину інтерв'ю за паном Довбенком читайте вже незабаром на StockWorld.com.ua. 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter
Оставить комментарий0
Для того, чтобы оставлять комментарии Вам нужно войти или зарегистрироваться.
Последние новости рубрики:
Stockworld's telegram
Подробнее