Авторизация на порталеРегистрация на портале

Авторизация на портале

Авторизуясь на www.stockworld.com.ua Вы получаете доступ к расширенному функционалу портала: комментированию публикаций, организации встреч и участию в мероприятиях, созданию собственного профиля и просмотру профилей других зарегистрированных пользователей портала
РегистрацияЗабыли пароль?
Также Вы можете авторизироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях. Вы автоматически принимаете на себя условия Правил поведения на портале, а также условий перепечатки и другого использования материалов портала
Авторизация на порталеРегистрация на портале
Также Вы можете зарегистрироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях :
16.12.2020 | 09:29
6838
0
Это интересно

Колонка от Александра Кошевого: "Новий закон про ринки капіталів"

Хроніки інституційної диверсії або "спадщина" Ольги БельковоЇ

Напевно, хоча б інколи, коли десь відбуваються диверсії, ви замислювалися над природою їх походження, матеріалізованому змісті та над їхніми наслідками. Але чи замислювалися ви та чи уявляли собі, що диверсії можуть відбуватися не тільки в матеріальному світі речей, але й в інституційному полі держави. Такі собі «нормотворчі» маневри зацікавлених службових осіб, в результаті яких виводиться з нормального дієздатного стану весь інституційний лад, й все для прикриття власного розкішного службового буття по всесвітах за рахунок донорів-спонсорів. Саме так в Україні наразі, здається, й заведено.

        Найбільш дивним видається існування у державі, що геть тримається, щоб не вилетіти зі світових фінансових ринків, паралельного світу – антиутопії зі «спрощення залучення інвестицій». Ті, хто цікавиться розвитком ринків капіталу, й обізнаний про так званий «Гучний старт», оголошений на 2025 рік, добре знають, що заснована ця антиутопія на прийнятому Верховною Радою законі з хитромудрою назвою «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення залучення інвестицій та запровадження нових фінансових інструментів». Ухвалено його 19.06.2020 року за номером 738-ІХ.

        Тепер, коли вже пройшло півроку з моменту ухвалення (й максимум, що ми чули за цей час про розвиток фондового ринку, наприклад, від прем’єр-міністра, це те, що такого ринку немає), маємо право зробити деякі висновки, та – що дещо несподівано – й відкриття. Ну, так склалися обставини.

        Отже, як можна судити з назви закону, він нібито, й направлений був на спрощення залучення інвестицій. Й тут потрібні б були аплодисменти. Ба більше. Закон же спрощує не тільки залучення інвестицій, але й безпосередньо підхід до оптимізації актів законодавства ЄС. Судіть самі. Як в законі й зазначено, він, нібито, імплементує 12 актів законодавства ЄС в собі єдиному, та ще безліч неназваних актів ЄС, що сам ЄС, ще навіть, не прийняв, а лише «розроблених на виконання або доповнення» тих 12-ти. З боку ЄС це, звісно, недалекоглядна законодавча техніка – творити по одному законові. Та на підмозі є НКЦПФР. Але це не все. Дарма, що з 12 відомих актів, в базі законодавства перекладено лише 2 (є клікабельні на сайті), а офіційно, здається, взагалі лише один.

        З тих же, що вже щасливо «імплементувалися» до українського законодавства, один регламент наразі знаходиться на стадії узгодження термінології, про що бездумно, але транспарентно повідомляє Уряд України.

        Технологія безвідмовна: спочатку прийняти закон, наповнити його потрібною тобі, хоч й не зовсім європейською термінологією, потім перекладати, нібито, імплементований регламент ЄС, узгоджуючи вже його термінологію з прийнятим раніше законом. Ну, не може ж європейський переклад порушувати український закон. Тому, так би мовити, підганяємо задачку під відповідь.

        Наш же законодавець, як бачимо, пішов значно «далі, ніж законотворча думка Європейського Союзу» (©, пам’ятаєте, кому належить ця теза?), й осилив всі ці сотні євросторінок своїми нардепівськими мегамізками лишень за 1 хвилину 52 секунди. Так. Замість декількох десятиріч в самому ЄС – 1 хв. 52 сек. в нашому парламенті, щоб імплементувати до одного українського закону 12 недоперекладених європейських (директив та регламентів). До речі, Рада, спрощуючи законодавство, мала критичні зауваження «трохи» приголомшеного таким «рішучим» законотворчим підходом ЄС, висловлені від імені самого ЄС послом в Україні на майже 1000 сторінках Аналізу законопроекту (до них ще звернемося). А поки – нехай Європа почекає та заважає займатися євроімплементацією.

        Для довідки та аби не бути голослівними, нагадаємо уривок зі стенограми (він нам ще теж знадобиться для фактчекінгу), того самого (https://www.youtube.com/watch?v=IuXoo3o5Suc) історичного літнього засідання 19.06.2020 р.: «12:48:46.ЖЕЛЕЗНЯК Я.І.Шановний пане Голово, шановні колеги! Ви знаєте, ми вчора проголосували за складання мандата нашої колеги Ольги Бєлькової, але вона залишила нам в спадщину цей важливий законопроект 2284. Він стоїть в порядку денному, про фінансові інструменти, ми його не могли прийняти 10 років. Тому велике прохання, якщо можна, його підняти сьогодні і прийняти цей закон, і закінчити наш пленарний тиждень на цій позитивній ноті. Дякую. ГОЛОВУЮЧИЙ. Хто буде проти? Раз, два… Ви будете наполягати на правках? Що Регламент? Регламент ми можемо перенести, якщо 226 голосів буде. Ви не можете бути "проти" або "за", це зал вирішує. Давайте проголосуємо зараз за підняття. Але скажіть, там багато правок? Шановні колеги, чи хтось буде наполягати на правках? Ні, точно? Я можу одразу поставити на голосування? Ставлю на голосування пропозицію про прийняття в другому читанні та в цілому з необхідними техніко-юридичними правками проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення залучення інвестицій та запровадження нових фінансових інструментів (нова редакція) (реєстраційний номер 2284). Готові голосувати? Прошу підтримати та проголосувати. 12:50:42. За-285. Рішення прийнято. Закон прийнятий в цілому.» Хвилина, 52 сек.

        Хлопці з Книги рекордів, ви де?

        На окрему увагу заслуговує новий вишуканий термін з мови сучасного законотворення: «піднімемо».  

        Зверніть увагу на красоту гри. Спочатку чудовий пас: «давайте «піднімемо», далі прийом: «піднімемо», й нарешті гол: «та давайте вже одразу й проголосуємо, прийнято». Щось зрозуміли? Правильно, ні. Так й було задумано. Та гол, як виявилося, забили у власні ворота.

        Насправді ж ухвалено було три закони й мають ці закони геть різні предмети регулювання, а у Верховній Раді достеменно не знають, коли Закони набувають чинності.

11

22

(тут і далі – витяг з довідки Головного юридичного управління Апарату ВРУ)

        Бо є одна проблема - увесь той «коктейль НКЦПФР» з директив регламентів, законів та кодексів перемішаний у одному так званому законі «про спрощення». А от з набранням цим законом чинності трапилося лихо. Й ось чому. Зазвичай, у відповідності до частини 5 статті 94 Конституції України закон повинен набирати чинності через 10 днів після його офіційного оприлюднення, і якщо Верховна Рада не встановить іншого варіанту набрання ним чинності. В будь-якому випадку не раніше дня його опублікування. Так каже Конституція.

        Приймаючи зазначений так званий закон «про спрощення залучення» Верховна Рада голосувала законопроект 2284, його «текст законопроекту до другого читання» зареєстрований 15.06.2020р. Так зазначено на сайті ВРУ. Й він не містить жодного окремого порядку набуття чинності всім законом. Ба навіть не містить „Розділу IV”, й до моменту голосування у Верховній Раді законопроекту 2284 (який став законом 738-ІХ), в цьому проекті були відсутні будь-які застереження щодо іншого, ніж встановлений Конституцією, порядку та строків набрання ним чинності.

        При голосуванні, як ви могли пересвідчитися вище, жодних поправок також внесено не було. Спікер, навіть запитав: «..чи хтось буде наполягати на правках? Ні, точно? Я можу одразу поставити на голосування? Ставлю на голосування..». Звідки взялися ті так звані правки у вигляді цілого «Розділу IV», які встановлюють термін набрання чинності всім законом, інший від передбаченого Конституцією, невідомо. Невідомо також, хто конкретно їх вніс вже опісля голосування. Та й, відверто кажучи, права такого – як додавання до проголосованого закону цілого «Розділу IV», Регламент, здається, не містить, як, власне, й самого поняття «техніко-юридичні правки», озвученого головуючим.

        Окреме питання: чи може бути «правкою» цілий розділ, хоч би з чого він не складався?

        Що мав на увазі спікер, також невідомо. Мабуть необачно довірився спрощувачам-імплементаторам-пройдисвітам. Відтак, вже маємо те, що обов’язково потрапить до Конституційного Суду. Принаймні про це попереджає Головне юридичне управління ВРУ 15.07.2020р.

          Апарат ВРУ, що називається, заплутався у показаннях: то сам надає  в якості зареєстрованого окремого документу текст «ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», зареєстрований в Апарат Верховної Ради України за No 04-32/3-2020/98657 від 07.07.2020 за електронним підписом Д.Гетьманцева.

То каже, що під таким номером існує інший документ, і називається він «текст прийнятого як Закон законопроекту№2284 з врахованими техніко-юридичними корегуваннями, наданими Головним юридичним управлінням».

Головне юридичне управління через тиждень після того (07.07.2020р.), як за іншою ж апаратною версією, все вже було «враховано», 15.07.2020 р. зазначає, що не враховано, при чому не враховано головне – момент набуття чинності. Тобто не було правок? Тоді хто вносив правки? Коли? В який спосіб?  Загалом, документ замість єдиного акту, чомусь помножили на три та подали як три окремі. І ця маячня для підпису Головою Ради? Ага це, мабуть, вони жартували так. А насправді закони друкують у вигляді чи то «правок», чи то «коригувань», чи то ьозна чого ще. А ті всі «підняття» й голосування, так вони, як влучно виразився зазначений у стенограмі ініціатор - за «спадщину» Ольги Бєлькової. Ось воно як.

3

4

Якщо вже на етапі прийняття закону існують ґрунтовні сумніви у чистоті процедури та впевненість у геть неякісному та брудному формування тексту закону, то може прем’єр правий, коли не вірить в існування фондового ринку в очолюваній ним державі?

Дійсно, ну, забули синхронізувати дату набуття чинності всіма законами, про які йдеться у тому головному законові, ми все розуміємо - намагалися спростити, але ж, мабуть, це не привід порушувати Конституцію. Чи заради спрощення можна?

        Взагалі, наскільки часто Головне юридичне управління ВРУ попереджає про системну неконституційність навіть не проекту, а вже прийнятого закону?

        Ну, добре, Конституція України – вона ж наша, тож розберемося якось. Та от як вам такий висновок Комітету з питань інтеграції України з ЄС: «Законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення залучення інвестицій та запровадження нових фінансових інструментів» (р.№ 2284 від 17.10.2019, н.д. Гетманцев Д.О. та інші) суперечить праву Європейського Союзу.». Ви запитаєте, як може імплементація права ЄС водночас суперечити праву ж ЄС. А давайте перевіримо. Тож, чому б не прийняти? Агов, спрощуємо.

        Проте це, безумовно, ще не всі спрощення. Приймаючи цей, так би мовити, головний закон про спрощення, Рада, як зазначено вище, водночас, прийняла фактично три спрощуючи закони.

        Це були закони «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», «Про товарні біржі» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям законів України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки».

        Не хвилюйтеся, будь-ласка, така складна модель саме для спрощення й потрібна, ну, аби здійснити справжнє «залучення» до чарівного світу інвестиційного законодавства. Так ось, всі названі акти законодавства є лише складовими того єдиного «спрощенського» закону.

        А якби не невідомо ким внесений «Розділ IV», то цей так званий закон повинен був би набирати чинності відповідно до вказаних вище положень Конституції України через десять днів після офіційного оприлюднення. Оприлюднено ж цей шедевр антиутопічного законодавчого мистецтва було 15 серпня 2020 року у газеті «Голос України» за номером 145-146. Й датою набрання ним чинності потрібно було мабуть зазначити 26 серпня? Але ж ось дивина – згідно інформації на сайті ВРУ увесь закон набув чинності 16 серпня 2020 року. Тобто наступного дня. Саме про це й зазначає сайт Верховної Ради. А все чому? А тому, що по дорозі з сесійної зали до «Голосу України» у тексті законопроекту з’явився в додаток до трьох існуючих, в які вся імплементація й була запакована, цілий «Розділ IV», в якому зазначений окремий порядок набуття чинності актом законодавства, який проголошує спрощення.

        Є одне але, на яке не звертають увагу ті, хто створив це спрощення. Зламало голову навіть, ціле Головне юридичне управління ВРУ, вказуючи 15.07.2020 р. на неконституційність такого підходу. Й наразі, окрім Конституційного Суду, нажаль, ніхто в державі не зможе офіційно роз’яснити, що сталося.

        Ускладнюється все тим, що окремі норми кожного окремого закону, що складають закон «про спрощення залучення», повинні набувати чинності наступного дня з моменту опублікування. Як ви можливо вже здогадалися, набути чинності одночасно й наступного дня, й через десять днів неможливо, ну, чисто фізично. Може, як й в деяких диверсійних акціях, в цьому законові закладений механізм «самознищення»?

        Й ви не знайдете на сайті Верховної Ради кодифікації внесених цих змін до цілої низки законів. Симптоматично, що це не дуже хвилює й профільний комітет. В телефонній бесіді вони повідомили, що хвилюватися не треба, й в крайньому випадку 1 липня 2021 року зміни на сайті з’являться. Ну, припустимо, ще щось «намудрують», але ж перепрошую, інвесторам заздалегідь треба дізнатися, як саме спрощується залучення інвестицій. А перекласти ж ще треба на іноземну мову. Віце-спікер обіцяв. Інвестори без розуміння тексту не почнуть будувати плани щодо інвестицій. Вже півроку не починають.

        Звісно, якщо після того, як будуть видалені, чи то знову виправлені, правки (Розділ IV), внесені невстановленими особами у невідомий спосіб, то мабуть, можна буде звернутися до того самого (зараз взагалі не про якість його роботи) Конституційного Суду. Окрім нього просто нема до кого. Питання – хто й коли буде звертатися до Конституційного Суду України про розв’язання спору з приводу набуття чинності «спрощенням залучення»? Чи слід застосовувати закон до цього тлумачення?

          Але це ще не все «спрощення» і не все «залучення». Отой останній закон, який було викладено в новій редакції (до речі ви не знайдете цієї нової редакції на сайті Верховної Ради на сторінці цього закону №720-ІХ) - «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям законів України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» - ще ж містить й опосередковані «спрощення» й «залучення» до норм Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Кримінального процесуального кодексу України.

5

Для довідки: це системні акти законодавства, що стосуються невизначеного кола осіб, наслідки їх хоча б часткової руйнації передбачити складно взагалі. Так ось, з набуттям чинності змінами до цих актів незрозуміло геть анічогісіньки. Це попри ганебну якість самих змін. Навіть ЄС виразив занепокоєність змістом та деякою невизначеністю санкцій, що впроваджуються до кримінального та адміністративного законодавства України. Та й що значить анічогісіньки? Не зовсім анічогісіньки. Хто як забажає, так може й розуміти. Країна почекає. Ви ж хотіли спрощення? Ось воно. Долучайтеся.

        Ну, добре, чи то так погано, але якщо доводів на користь диверсії замало, підемо далі. Станом на сьогодні жодного підзаконного акту до цього так званого закону не підготовлено. Незважаючи на пряму вказівку - встигли таки народні обранці за 1 хв. 52 сек. наказати Кабмінові – ніхто з державних органів не опікується саме питанням того, щоб цей ухвалений у щонайменше контраверсійний спосіб, а тому так званий закон, набувши чинності, міг принести користь, а не шкоду учасникам ринків капіталу. Чи може знають про халепу та не поспішають?

        Ну, добре, може дійсно нові інструменти запровадили? Та яку долю в інвестиціях, та загалом, в економіці будуть займати капітали, залучені за допомогою так званих «нових інструментів»? Мабуть, ґрунтовна відповідь на це питання повинна існувати? Але її немає. 12 червня 2020 р. дехто з комісії зазначив: «І саме сьогодні ми знаходимось у дуже визначному історичному моменті – моменті істини та кульмінації. На кону майбутнє ринку капіталів України. Наступного тижня Верховна Рада розглядатиме історичний законопроект 2284, який дає можливість створити в Україні цивілізований ринок капіталу за європейськими правилами, дає нам нові правила і нові фінансові інструменти.» Вау! Істина та кульмінація є. Але до Нью-Васюкінськоії конгломерації ніхто не поспішає. От же халепа.

      Зі старими б інструментами розібратися. Потенційно найбільш цікавий для української економіки інструмент – акції – чинна влада фактично збирається запускати лише через п’ять років. І не для залучення капіталу емітентами на IPO, а для розпродажу найбільш ліквідних українських активів, які ще збереглися у власності держави. Так ось з цієї точки зору нібито «впровадження нових інструментів» виглядає типовим відволікаючим маневром, необхідним для здійснення інституційної диверсії.

        Можливо, акції стануть «вишенькою на торті», натомість запроваджуються нові види облігацій, які дозволять залучити до Україні нечувані інвестиції? Не дуже схоже: З одного боку, гарно, що до купи вже існуючих видів та типів боргових інструментів додаються зелені та інфраструктурні облігації. З іншого боку, геть незрозуміло, що саме заважало емітентам використовувати існуючий інструментарій (облігації підприємств, держави, місцевої влади тощо) для залучення коштів під екологічні чи інфраструктурні проекти? Можливо, проблема більше у відсутності зацікавленості у таких проектах, аніж у фінансовому інструментарії?  Адже сам по собі визначений так званим законом інструмент не гарантує зацікавленості емітентів та інвесторів у його використанні. Наприклад, можливість випуску особливих видів облігацій, емітентами яких є міжнародні фінансові організації та ФГВФО, передбачена законодавством ще у 2013-2014рр. Проте жодного випуску дотепер не відбулось.

        А, так би мовити «найновіший», з нових інструментів – деривативи – використовується в Україні вже протягом декількох десятиріч. Й, що важливо, влаштовує учасників ринку. Обмеження на використання їх окремих видів були накладені лише НКЦПФР і лише для укладення на контрольованих нею фондових біржах. Проте у законодавстві про фондовий ринок до прийняття сумнозвісного закону «про спрощення» № 738-ІХ не було жодної заборони щодо укладення будь-яких видів деривативних контрактів на товарних біржах, інших торговельних майданчиках чи поза організованим ринком, в т.ч. не заборонялося укладати і такі «вкрай необхідні» нові різновиди, як «свопціон», «ф’ючерс на своп», «форвард на своп» та інші, про які мало хто чув. Адже що таке дериватив? Це всього лише специфічний вид цивільно-правового договору, і таких видів так багато і нові виникають так часто, що міжнародні стандарти фінансової звітності навіть не намагаються їх класифікувати, а у Цивільному кодексі України слово «дериватив» як було відсутнє, так, здається, й буде відсутнє після оновлення законодавства, що і не дивно. Аюо законотворча думка спрощуванців в цьому випадку також націлена піти далі, аніж у ЄС?

          Натомість тепер обмежувальна політика НКЦПФР пошириться на весь ринок (не тільки організований), адже регулятор буде визначати, чи є той чи інший правочин справді деривативним контрактом, чи є він фінансовим інструментом, де його можна укладати, як за ним звітувати до репозиторію (не безкоштовно!), чи треба навіть за одиничним контрактом здійснювати кліринг за участі центрального контрагента (скоріш за все так – і судячи з існуючих тарифів підконтрольного державі монополіста це, здається, точно не буде дешево), чи подобається  регулятору ціна контракту, чи не здається регулятору угода схожою на маніпулювання (як показує практика, фактично регуляторові може привидитися що завгодно). Судячи зі звітів НКЦПФР, існуюча регуляторна політика вже призвела до скорочення обсягів торгів деривативами на фондових біржах з 24 млрд грн. у 2011-2012 рр. до 4 млн грн у 2019 р. Очікуємо таких самих наслідків «Гучного старту» на інших ринках?

6

Гарно це чи погано, але майже всі приватні інвестиції у будівництво наразі здійснюються з використанням деривативів, дозволяючи забудовникам хеджувати фінансові ризики. Й знов-таки гарно це чи погано, але ми бачимо, що на тлі інших галузей будівництво генерує і фінансові потоки, і створення робочих місць, загалом створює бодай якийсь інвестиційний клімат. Точно більш помітний, аніж ледве жевріючі біржові ринки акцій, облігацій та деривативів, які вже були ударно покращені НКЦПФР. І цей інвестиційний клімат у будівництві – вкрай значущому секторі національної економіки – тепер також знаходиться під загрозою деструктивного регулювання.

        Регулювання деривативів, які не є інструментом організованого ринку, тобто не мають ризику штучного впливу на ціну інструменту, не тільки суперечить змісту нібито імплементованого законодавства, бо воно стосується організованих ринків, а й змістові ринкової економіки. Єдине спрощення, що може статися, це те, що набуття чинності законом спричинить відтік саме приватних інвестицій, залучених через використання деривативів до будівельної галузі. Й дійсно, так простіше. Хто заперечить?

        Далі. При рішучому крокуванні реформ щодо спрощення залучення інвестицій НКЦПФР, яка працювала над створенням зазначеного вище шедевру, була бенефіціаром так званої міжнародної технічної допомоги від зарубіжних донорів. Вартість цієї допомоги, яка використовувалася на бозна що, становить десятки мільйонів доларів США або євро. Так, лише згідно Реєстраційної картки проекту (програми) №3523-03, Трансформація фінансового сектору в Україні (FST) з бюджетом проекту – 23 157 418 дол. США витрачено з 2016 по 2020 р.р. на «підвищення довіри до фінансового сектору». Ну, добре, «довіра» вже на самому високому рівні. Проте ніхто в країні – ані Кабмін, який веде облік цієї допомоги, ані НКЦПФР як єдиний бенефіціар проекту, – не знає, які ж продукти Україна отримала, й не може надати ані їх перелік, ані самі продукти проекту, ані звіти отримувачів коштів, ані акти виконаних робіт по кожній сумі витрачених коштів. На питання, де продукти цієї допомоги, НКЦПФР відповіді не має. Просить звернутися до донорів. Але ж пробачте, будь-ласка, донори-донорами, але ж хто дійсно спрощує та залучає? Вони чи влада? Та для кого це спрощення є вигідним насправді? До речі ніхто не відповів, для якого спрощення ми будуємо американську модель ринків капіталу на базі європейського законодавства? Ага. Так спрощення мабуть й відбувається.

          В результаті отримання допомоги від донорів члени та співробітники НКЦПФР об’їхали увесь світ: Вашингтон (США), Бухарест (Румунія), Мадрид (Іспанія), Вільнюс (Литовська Республіка), Франкфурт (Федеративна Республіка Німеччина), Лондон (Великобританія), Криниця-Здруй (Польща), Відень (Австрія), Брюссель (Бельгія), Бока-Ратон (США), Ліма (Перу), Прага (Чеська Республіка), Вашингтон, округ Колумбія (США), Брюссель (Бельгія), Париж (Франція) та Відень (Австрія), Будапешт (Угорщина), Брюссель (Бельгія) та Париж (Франція), Осло (Норвегія), Люксембург, Чікаго та Вашингтон (США), Базель (Швейцарія). Десь були по кілька разів. До речі доповіді та звіти про свої навколосвітні подорожі вони робили (ніколи не здогадаєтесь кому) заступникові голови адміністрації президента України. А самі звіти наразі знищено. Це для спрощення. Згідно до акту №29. Ну, або щоб ніхто не здогадався.

        Так, деякі донори, як наприклад, представник ЄС в Україні Маті Маасікас зазначав імплементаторам, що вони не зовсім імплементацією взагалі-то й займаються, та й імплементують трохи неясно що. Чи відомо кому-небудь, чи ні, але до голосування за «спрощення залучення», представник ЄС Мааті Маасікас надав біля 1000 сторінок коментарів та зауважень стосовно неповноти, неточностей, неякісних визначень та загалом контраверсійного характеру імплементації в українське законодавство саме актів Європейського Союзу? Здогадуєтеся, скільки з них було імплементовано? Мабуть, що ні. Але напевно нуль? Хто знає цифру?  Недарма бентежить єврочиновника доля українського законодавства – тільки за однією (всіх не познаходиш) програмою №  3816-01, підписаною заступником державного секретаря КМУ А.Куцеволом, на «посилення регулювання та нагляду за небанківським фінансовим ринком» заплановано витратити з закромів ЄС 2 828 000,00 євро. Які не які, а євро гроші, й посол ЄС наразі має перебувати у розгубленості – гроші на аналіз законопроекту витрачені, а він все одно неякісний та не зовсім європейського ґатунку.

        Взагалі то тут кілька питань: що це за якість законодавства під проводом регулятора, лише на перевірку  якої ЄС витрачає мільйони євро жителів Старого Світу, й антитеза: чи є нормальним, що законодавством України займаються іноземці, які не володіють вільно мовою як інструментом, яким воно повинно бути створено, не є обізнаними з сукупністю доктринальних аспектів українського права? До речі кошти європейці на такі покращення передбачливо залишають резидентам ЄС. Питання відкриті, й мабуть на них треба почати відповідати.

        В результаті ж зазначених мандрів українських чиновників не лише тернистими шляхами навколосвітньої подорожі, а й уявним світом «спрощення залучення» маємо наразі наступне.

        1. Станом на сьогодні достеменно (а не суперечливо), попри зазначену на сайті ВРУ дату - 16.08.2020 р., не відомо, якою є справжня дата набуття чинності законом №738-IX «про спрощення залучення інвестицій».

2. Зміни до численної кількості актів, про які йдеться у ньому, публічно не кодифіковано, й не надано доступ до них, ніхто не має належної змоги підготуватися до настання змін 1 липня 2020 р.

3. Хто доповнив всупереч Конституції закон додатковим розділом IV, невідомо.

4. Підзаконні акти до закону не прийнято, процес нібито їх підготовки, засекречений.

5. Є вимислом зазначена в законі імплементація 12 актів законодавства ЄС.

6. Встановити, що саме імплементовано, неможливо через відсутність більшості перекладів на українську мову зазначених актів та відсутність перекладу вже прийнятого українського закону на будь-яку мову ЄС.

7. Зміни до закону, дата набрання чинності яким є суперечливою, сягають положень цивільного, кримінального, кримінально-процесуального, іншого законодавства України, наслідки неоднозначного застосування яких не можна прогнозувати.

        Наразі ясно лише одне: найближчим часом потрібно розхльобувати цей диверсійно-інституційний «коктейль» від НКЦПФР, задля того, аби не прийшлося «розбирати інституційні завали», коли він вибухне 1 липня 2021 року.

   Інакше інвестицій не буде, а буде одне спрощення, ну, щоправда, до попередньої еволюційної ланки.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter
Оставить комментарий0
Для того, чтобы оставлять комментарии Вам нужно войтивойти или зарегистрироватьсязарегистрироваться.
Также Вас могут заинтересовать:
Stockworld's telegram
Подробнее
Подробнее