Авторизация на порталеРегистрация на портале

Авторизация на портале

Авторизуясь на www.stockworld.com.ua Вы получаете доступ к расширенному функционалу портала: комментированию публикаций, организации встреч и участию в мероприятиях, созданию собственного профиля и просмотру профилей других зарегистрированных пользователей портала
РегистрацияЗабыли пароль?
Также Вы можете авторизироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях. Вы автоматически принимаете на себя условия Правил поведения на портале, а также условий перепечатки и другого использования материалов портала
Авторизация на порталеРегистрация на портале
Также Вы можете зарегистрироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях :
11.12.2020 | 11:32
1949
0

Український сквіз-аут розгромили вщент

Велика Палата Верховного Суду вщент розгромила український сквіз-аут

Після декількох судових засідань і тривалих роздумів Велика Палата Верховного Суду 24 листопада 2020 року прийняла і 06 грудня 2020 року оприлюднила Постанову у справі № 908/137/18 щодо правомірності, умов та наслідків застосування процедури примусового викупу акцій міноритарних акціонерів (процедура сквіз-аут).

https://reyestr.court.gov.ua/Review/93336732

Процедура сквіз-аут запроваджена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» (від 23.03.2017 № 1983-VIII), яким Закон України «Про акціонерні товариства» доповнено статтею 65-2, що узаконила цю процедуру (далі – Закон про сквіз-аут)..

За фабулою справи № 908/137/18 позивачі – міноритарні акціонери Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» (далі – ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», Товариство) звернулися із судовим позовом про визнання недійсним правочину у формі публічної безвідкличної вимоги від 06.12.2017 року № 14 про придбання акцій у всіх власників акцій ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго». Позов мотивований тим, що правочин щодо обов`язкового викупу акцій Товариства, вчинений на підставі статті 65-2Закону України «Про акціонерні товариства», є неправомірним та здійснений на порушення норм Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція), оскільки встановлена зазначеною нормою процедура сквіз-аут є дискримінаційною відносно міноритарних акціонерів і не відповідає конституційним засадам. Також позивачі зазначили, що спірний правочин був укладений з порушенням принципу вільного волевиявлення, дотримання якого гарантується Цивільним кодексом України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 року в задоволенні позову відмовлено.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/75475579

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 року зазначене рішення Господарського суду міста Києва залишене без змін.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/78980906

За касаційною скаргою міноритарних акціонерів Касаційний господарський суд передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Розглянувши дану касаційну скаргу та прийнявши Постанову від 24 листопада 2020 року, Велика Палата Верховного Суду, перш за все, наголосила, що в стаття 1 Першого протоколу до Конвенції, стаття 41 Конституції України, стаття 321 Цивільного кодексу України, інші норми права визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення особи своєї власності. При цьому зазначені норми припускають можливість винятку з цього загального правила за умови, коли позбавлення права власності передбачено законом, здійснюється в інтересах суспільства (з мотивів суспільної необхідності) та є пропорційним (зокрема передбачає компенсацію, відшкодування вартості майна). Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити зазначеним нормам Конституції України та Конвенції.

Виходячи із даних принципів, Велика Палата проаналізувала проблеми застосування процедури свіз-ауту в Україні і встановила:

– Україна, виконуючи обов`язки з адаптації її корпоративного законодавства до законодавства Європейського Союзу (ЄС), запровадила інститути витіснення та примусового продажу (squeeze-out і sell-out). Таке запровадження має більш широкий характер, аніж це передбачено мінімальними стандартами Директиви про поглинання: ці інститути були запроваджені щодо всіх акціонерних товариств, а не тільки тих, акції яких знаходяться в обігу на регульованому ринку; вони були запроваджені не лише у зв`язку із пропозицією про поглинання і після його завершення та стосувалися всіх акціонерних товариств, які на дату набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства» мали серед акціонерів власника домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства (п. 7.15 Постанови);

– забезпечення можливості примусового викупу акцій може відповідати інтересам суспільства. Проте ця процедура, як і будь-який інший спосіб примусового відчуження об`єктів права власності, має застосовуватись у виключних випадках задля досягнення легітимної мети та з дотриманням балансу інтересів усіх акціонерів, у тому числі щодо виплати власником домінуючого контрольного пакета акцій компенсацій міноритарним акціонерам у розмірі справедливої вартості належних їм акцій (п. 7.22 Постанови).

Автор вважає, що зазначене формулювання означає, що вказана процедура може застосовуватися в окремих випадках і не може мати масового характеру. Про масове застосування цієї процедури у країнах ЄС невідомо;

– за обставинами справи, на підставі звіту ТОВ «Експерт-аналітик» від 04.10.2017 року ринкова вартість однієї простої іменної бездокументарної акції Товариства станом на 31.08.2017 року була визначена у розмірі 251,14 грн. Водночас ціна придбання акції Товариства компанією ORNEX LIMITED була визначена у розмірі 488,14 грн., і саме ця ціна була визначена для придбання акцій в порядку статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства». Поряд із цим позивачі стверджують, що середній біржовий курс акцій ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» на ПАТ «Українська біржа» за період з 30 травня по 30 серпня 2017 року складав 773,70 грн. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що запровадження нормативного регулювання, при якому, залежно від обраного способу визначення ціни акцій, їх вартість може відрізнятися в рази, не може гарантувати отримання міноритарним акціонером в усіх випадках справедливої компенсації за обов`язковий продаж акцій, та відповідно, дотримання у таких відносинах критерію пропорційності втручання у право власності (п.п. 7.30, 7.31 Постанови);

– процедура примусового викупу акцій, відповідно до статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», є таким правочином, в якому особа, яка володіє домінуючим контрольним пакетом акцій, може впливати на спосіб визначення ціни акцій та набуває право власності на них унаслідок виконання вимог, визначених зазначеною нормою, тоді як міноритарний акціонер втрачає право власності на акції за відсутності свого волевиявлення, без будь-якого впливу на визначення ціни, та за відсутності законодавчого механізму здійснення спеціального контролю з боку суду або Комісії. Велика Палата Верховного Суду вважає, що запровадження державою спеціальної процедури з примусового відчуження акцій на користь приватних осіб в будь-якому випадку має супроводжуватися встановленням гарантій захисту прав особи, яка позбавляється майна, і такі гарантії мають бути передбаченими саме у цій процедурі. Втім зазначених гарантій для міноритарного акціонера законодавче регулювання спірних правовідносин не містить, а можливість міноритарного акціонера захистити свої права в загальному порядку, визначеному нормами Цивільного кодексу України, у спосіб пред`явлення вимоги про стягнення з особи, на користь якої відбулося примусове відчуження акцій, грошових коштів у розмірі різниці між визначеною ціною у публічній безвідкличній вимозі та справедливою ціною таких акцій або ж у спосіб визнання недійсним зазначеного правочину,  не може вважатися достатньою гарантією захисту прав цього учасника, адже за таких обставин обов`язок доказування справедливої ціни викупу акцій буде здійснюватися вже після фактичної втрати СЛАБШОЮ, в цих відносинах, стороною права власності та супроводжуватись необхідністю понесення останньою значних витрат на проведення оцінки майна товариства, сплату судового збору, витрат на професійну правничу допомогу тощо (п.п. 7.33-7.35 Постанови).

Таким чином, авторитетний судовий орган України підтвердив позиції критиків процедури сквіз-ауту, що прийнятий в Україні закон, що запровадив цю процедуру, виходить за межі мінімальних вимог Євродиректив, не забезпечує захист прав міноритарних акціонерів, не гарантує досягнення легітимної мети та дотримання балансу інтересів усіх акціонерів, не гарантує отримання міноританими акціонерами справедливої компенсації вартості своїх акцій, дозволяє відвертий грабунок маси міноритарних акціонерів. Автори закону повністю вивели процедуру сквіз-ауту з-під контролю державних органів, а також з-під можливості міноританих акціонерів попередньо впливати на ціноутворення при примусовому викупі.

З огляду на вказані висновки, нема чого дивуватися, що, відповідно до Узагальнень проф. Кологойди О.В., за найменшими оцінками, фінансові втрати майже 120 тисяч акціонерів тільки семи підприємств, у акціонерів яких примусово викупили акції (МК «Азовсталь», ММК, Північний ГЗК, Центральний ГЗК, Інгулецький ГЗК, Полтавський ГЗК, ПрАТ «Укрграфіт»), внаслідок недооцінки акцій при примусовому викупі акцій цих підприємств оцінюються загалом в 1,2 млрд. гривень!

Експерт В. Король наполягає, що «цей грабіж став можливим завдяки проштовхуванню чиновниками Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку через депутатів законів, що дозволили практично ліквідувати ринок акцій країни і примусово викупити у акціонерів акції не за ринковими цінами».

Зазначимо також, що цей Закон був підписаний тодішнім Президентом України П.О. Порошенком, у той час, як його попередник Президент В.Ф. Янукович накладав на аналогічний Закон вето (13.01.2011).

І однозначно абсолютним соромом є відмова Конституційного Суду України розглянути конституційність закону про сквіз-аут в умовах очевидних підозр щодо порушення конституційних прав міноритарних акціонерів. Цій відмові свого часу дуже радів особисто Голова НКЦПФР Т. Хромаєв (21.10.2019).

Слід, правда, згадати, що відповідно до ч. 6 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, якщо [господарський] суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Тобто, сторона позивачів у справі № 908/137/18 воліла, щоб Велика Палата Верховного Суду вчинила так відносно Закону про сквіз-аут і взагалі визнала її такою, що суперечить Конституції України. Однак при розгляді даної справи № 908/137/18 Велика Палата Верховного Суду не наважилася зробити такий радикальний крок.

Якщо повернутися тепер до інших важливих тез Постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 листопада 2020 року, то слід зазначити, що у пунктах 7.23, 7.24 Постанови наголошується, що власник домінуючого контрольного пакета акцій при прийнятті рішення про примусовий викуп акцій та надісланні відповідної вимоги про придбання акцій повинен мати легітимну метупозбавлення міноритарних акціонерів права власності на належні їм акції, яка підлягає перевірці судом у разі виникнення відповідного спору. Отже, у разі оскарження міноритарними акціонерами процедури примусового відчуження належних їм акцій суд має встановити: 1) чи проводилась ця процедура відповідно до норм закону; 2) чи здійснювалась вона з легітимною метою, а саме чи відповідали мотиви мажоритарних акціонерів суспільним інтересам у запровадженні цієї процедури; 3) чи є запропонована міноритарним акціонерам вартість викупу акцій справедливою, та відповідно, чи дотриманий критерій пропорційності втручання у права позивачів.

У цьому сенсі автор вважає, що легітимна мета як така не може пояснюватися виключно бажанням спростити корпоративну роботу в акціонерному товаристві за рахунок витіснення міноритарних акціонерів, – адже коли мажоритарні власники заходили в акціонерне товариство, вони знали про велику кількість міноритарних акціонерів у цих товариствах і повинні були б враховувати відповідні ризики. При цьому якщо б мажоритарні власники хотіли позбутися міноритарних акціонерів чесно, вони б цілеспрямовано скуповували б акції, але по справедливій ціні. Наші ж олігархи воліють все забрати за «просто так».

При цьому слід звернути увагу, що тягар доказування наявності легітимної мети покладається саме на мажоритарного власника, оскільки наявність такої легітимної мети є запорукою правомірності прийнятого рішення про викуп.

У пунктах 7.25-7.27 Постанови від 24 листопада 2020 року зазначається, що критерій пропорційності вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей. Дотримання вказаного критерію передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано розумного балансу між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Одним із важливих елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право на мирне володіння майном є надання справедливої та обґрунтованої компенсації. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ умови компенсації примусового відчуження активів, згідно з положеннями національного законодавства, є значущими для оцінки того, чи оскаржуваний захід зберігає необхідний справедливий баланс, та особливо для визначення того, чи покладає такий захід непропорційний тягар на особу (власника). У пункті 39 рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» Суд указав, що передання права власності від однієї особи до іншої без сплати суми, яка більш-менш відповідає вартості майна, звичайно становить непропорційне втручання, яке не можна вважати виправданим у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

За таких умов необхідно наголосити, що за відсутності зазначених вище гарантій справедливого ціноутворення справедлива вартість акцій повинна бути прив’язана до вартості майна акціонерного товариства. Наприклад, ринкова вартість акцій величезних металургійних комбінатів МК «Азовсталь» та Маріупольського металургійного комбінату (ММК) була оцінена відповідно менш, ніж за 1/11 та 1/25 балансової вартості комбінатів, яка (балансова вартість) була підтверджена в тому таки 2018 році в офіційному річному звіті ХК «Метінвест». Фонд державного майна України негативно оцінив якість Звітів про оцінку акцій цих емітентів.

Зокрема, у пункті 6.8 іншої Постанови Великої Палати Верховного Суду (від 24 квітня 2018 року у справі № 925/1165/1, провадження № 12-38гс12) зазначено, що «вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов'язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства».

https://reyestr.court.gov.ua/Review/73896751

Такий підхід відповідає майновому підходу оцінки акцій, згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440.

На даний момент таким шляхом йде існуюча, правда, досить обмежена судова практика, зокрема, Постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 року по справі № 902/790/16), яка залишена без змін Постановою від 18.07.2018 року у цій справі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73835444

https://reyestr.court.gov.ua/Review/75560122

Постанова від 31.08.2020 року у справі № 927/565/19 Північного апеляційного господарського суду

https://reyestr.court.gov.ua/Review/91290887

ухвала від 24.06.2019 року у справі № 923/628/17 Південно-Західного апеляційного господарського суду.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/82602919

При цьому у пункті 7.36 Постанови від 24 листопада 2020 року Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки норма статті 65-2Закону України «Про акціонерні товариства»не визначає спеціальних способів захисту прав міноритарних акціонерів, права та інтереси яких були порушені примусовим викупом акцій за ціною, меншою за їх ринкову вартість, то особи, які вважають, що їх права та інтереси на акції були порушені вчиненням такого правочину, можуть самостійно обирати між визначеними нормативними приписами способами їх захисту. Звідси, обраний позивачами у цій справі спосіб захисту прав є таким, що відповідає приписам статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України.

Отже, Велика Палата Верховного Суду надала чітку відповідь критикам поданого позову.

У якості підсумку, у пунктах 7.37, 7.38 Постанови Велика Палата дійшла висновку, що за вказаних обставин, враховуючи, що при визначенні ціни акцій існує ймовірність недобросовісної поведінки особи, яка володіє домінуючим контрольним пакетом акцій, відсутність можливості впливу міноритарним акціонером на визначення ціни акцій при їх відчуженні без його волевиявлення та відсутність спеціального контролю з боку суду або Комісії за процедурою такого визначення до позбавлення міноритарного акціонера права власності на акції, свідчить про те, що у спірних правовідносинах попередні судові інстанції мали б надати оцінку тому, чи була ціна, визначена у безвідкличній вимозі, справедливою, та за наслідком цього встановити, чи було дотримано критерій пропорційності втручання у право власності, і залежно від вказаних обставин вирішити цей спір.

Якщо ж, вирішуючи спір у цій чи аналогічних справах, ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції не встановлювали зазначених вище обставини, то це означатиме, що вони не з`ясували наявності легітимної мети та справедливої ціни акцій, дотримання чи недотримання критерію пропорційності втручання у право власності у спірних правовідносинах, а тому є підстави сподіватися, що вищі судові інстанції не будуть підтримувати такі рішення судів на користь мажоритарних власників.

У пункті 8.3 Постанови Велика Палата ще раз наголосила, що під час розгляду цієї та аналогічних справ судам слід досліджувати зібрані у справах докази та встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, щодо здійснення процедури примусового відчуження акцій з легітимною метою та дотримання чи недотримання критерію пропорційності при втручанні у майнові права позивачів, та відповідно, встановити, чи було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції під час проведення процедури обов`язкового продажу акцій.

Є підстави вважати, що таких принциповий підхід, хоча б касаційних судів, допоможе обмежити апетити мажоритарних власників.

Орфография, пунктуация и стилистика автора сохранены. Мнение автора данной публикации может не совпадать с мнением редакции. Редакция StockWorld не несет ответственности за информацию, содержащуюся в данном материале.
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter