Авторизация на порталеРегистрация на портале

Авторизация на портале

Авторизуясь на www.stockworld.com.ua Вы получаете доступ к расширенному функционалу портала: комментированию публикаций, организации встреч и участию в мероприятиях, созданию собственного профиля и просмотру профилей других зарегистрированных пользователей портала
РегистрацияЗабыли пароль?
Также Вы можете авторизироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях. Вы автоматически принимаете на себя условия Правил поведения на портале, а также условий перепечатки и другого использования материалов портала
Авторизация на порталеРегистрация на портале
Также Вы можете зарегистрироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях :
21.05.2021 | 09:54
3698
0

Українські суди почали стягувати збитки

Українські суди почали стягувати збитки,
завдані акціонерам в процедурах «сквіз-ауту»

Після прийняття Постанови від 24 листопада 2020 року у справі № 908/137/18 Великої Палати Верховного Суду щодо тотальної несправедливості української процедури примусового «викупу» акцій у міноритарних акціонерів («сквіз-аут»), про що автору вже довелося висловлюватися раніше

https://www.stockworld.com.ua/ru/column/ukrayins-kii-skviz-aut-rozghromili-vshchient

Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного господарського суду (КГС) протягом лютого-березня 2021 року розглянув 5 касаційних скарг ображених міноритарних акціонерів, яким судами нижчих інстанцій було відмовлено у задоволенні їх позовів до мажоритарних акціонерів, які, як з’ясувалося, за безцінь «викупили» належні міноритарним акціонерам акції у процедурах «сквіз-ауту».

Огляд цих Постанов здійснений автором у статті

https://www.stockworld.com.ua/ru/column/vs-pro-spraviedlivist-skviz-autiv-vid-mietinviesta-ta-dtiek

У цих Постановах касаційні скарги акціонерів в частині невизнання порушення їх прав задовольнялися, але не завжди у повному обсязі – КГС не наважувався самостійно стягнути з емітентів та/або мажоритарних власників шкоду (збитки), заподіяні бувшим власникам акцій примусовим вилученням їх майна у вигляді акцій по заниженій ціні, і направляв справи на новий розгляд.

Разом із тим, 28 квітня 2021 року Верховний Суд у складі колегій суддів КГС (Кондратова І.Д. – головуюча, судді – Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.) Постановою у справі № 910/12591/18 започаткував новий етап у судовому захисту прав міноритарних акціонерів, що постраждали від «сквіз-ауту», а саме вперше стягнули з мажоритарного власника – «покупця» акцій у процедурі «сквіз-ауту» недоплачену за вилучені акції суму.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96822309

Вважаю цю Постанову історичною подією у захисті прав українських акціонерів, що постраждали від свавілля олігархів, які, зловживаючи наданими їм українським законодавством можливостями безконтрольно та за безцінь відбирати у міноритарних власників акції, а також що постраждали від бездіяльності контролюючих держаних органів, перш за все, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Фонду державного майна України, які за усіх варіантах беззаперечно ставали на бік мажоритарних власників. За цих обставин суди залишаються єдиним бастіоном захисту порушених прав акціонерів, хоча, на жаль, виконують цю місію не завжди.

В цьому сенсі Постанова КГС від 28 квітня 2021 року у справі № 910/12591/18 засвідчила, що олігархічні бастіони потенційно піддаються руйнуванню, хоча і дуже важко.

Так, у справі № 910/12591/18 акціонер звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Пауер Трейд» (далі – ТОВ «ДТЕК Пауер Трейд», Відповідач-1) та Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» (далі – АТ «ДТЕК Дніпроенерго», Відповідач-2), в якому (позові) заявляє вимоги:

1) зобов`язати Відповідача-1 перерахувати позивачу доплату за акції АТ «ДТЕК Дніпроенерго» в розмірі 313.541,73 грн.;

2) затвердити ціну придбання акцій АТ «ДТЕК Дніпроенерго» по публічній безвідкличній оферті ТОВ «ДТЕК Пауер Трейд» від 09.10.2017 та по публічній безвідкличній вимозі ТОВ «ДТЕК Пауер Трейд» від 07.12.2017 – у розмірі 1547,4026 грн. за одну акцію АТ «ДТЕК Дніпроенерго»;

3) визнати недійсним рішення наглядової ради АТ «ДТЕК Дніпроенерго» від 04.10.2017 в частині затвердження ринкової вартості однієї простої акції АТ «ДТЕК Дніпроенерго» на рівні 488,14 грн. за одну просту акцію АТ «ДТЕК Дніпроенерго».

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що:

1) наглядова рада, затверджуючи ринкову вартість однієї акції АТ «ДТЕК Дніпроенерго» у розмірі 250,01 грн. станом на 07.09.2017, що була визначена суб`єктом оціночної діяльності, порушила пункт 2 частини 2 статті 8 Закону України від 17 вересня 2008 року № 514-VI «Про акціонерні товариства» (тут і надалі – Закон № 514-VI у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки не застосувала відомості ПАТ «Українська біржа» щодо середнього біржового курсу таких акцій у розмірі 773,7013 грн. на відповідній фондовій біржі за період з 31.05.2017 по 30.08.2017;

2) обидва члени наглядової ради, що прийняли рішення про затвердження ціни, є заінтересованими особами у вчиненні правочину щодо обов`язкового продажу акцій, оскільки є представниками DTEK ENERGY B.V. (особи, що діє спільно з ТОВ «ДТЕК Пауер Трейд»). У такому разі прийняття такого рішення відповідно до статті 71 Закону № 514-VI є компетенцією загальних зборів;

3) АТ «ДТЕК Дніпроенерго» на запит позивача від 12.12.2017 та від 04.01.2018 не надало документи, на підставі яких визначена ринкова вартість, чим порушило вимоги пунктів 8 та 22 частини 1 статті 77, частини 1 статті 78 Закону № 514-VI;

4) відповідно до договору на проведення незалежної оцінки, укладеного АТ «ДТЕК Дніпроенерго» з КФ ТОВ «Експерт-Аналітик», оцінка проводилась з використанням припущення, що 1 (одна проста) іменна документарна акція оцінюється в пакеті акцій, що складає не більше 10 % статутного капіталу товариства, що суперечить статті 8, пункту 1 частини 3 статті 65 -1, пункту 3 частини 5 статті 65-2 Закону № 514-VI;

5) ринкова вартість однієї акції товариства у розмірі 250,01 грн., що визначена суб`єктом оціночної діяльності, не є справедливою, оскільки відповідно до фінансової звітності АТ «ДТЕК Дніпроенерго» за 2017 рік накопичений нерозподілений прибуток товариства, що виплачується акціонерам у вигляді дивідендів, складає 3.867.468 тис. грн. або 648,10 грн./на одну акцію, а власний капітал товариства становить 13.450.147 тис. грн. або 2.253,93 грн./на одну акцію;

6) ціна обов`язкового продажу акцій має визначатися як подвійна ринкова вартість акцій, що розрахована відповідно до частини 6 статті 65-2 Закону № 514-VI і становить 1.547,4026 грн. за одну акцію (773,7013 грн.*2);

7) майнова шкода, завдана відповідачами інтересам позивача, становить 313.541,73 грн. (458.031,17 грн. (вартість пакету акцій за розрахунком позивача) – 144.489,44 грн. (сума коштів, що виплачена заявником вимоги з розрахунку 488,14 грн. за 296 акцій, що придбаваються у Позивача)).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019, у позові відмовлено повністю.

Не погодившись із цими судовими рішеннями, Позивач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Розглянувши цю касаційну скаргу, Верховний Суд у складі КГС дійшов наступних висновків.

1. Верховний Суд зауважив, що вже розглядав питання щодо дотримання прав міноритарних акціонерів у процедурі обов`язкового викупу акцій в інших справах та визначав, що у разі оскарження міноритарними акціонерами процедури примусового відчуження належних їм акцій суд має встановити: 1) чи проводилась ця процедура відповідно до норм закону; 2) чи здійснювалась вона з легітимною метою, а саме чи відповідали мотиви мажоритарних акціонерів суспільним інтересам у запровадженні цієї процедури; 3) чи є запропонована міноритарним акціонерам вартість викупу акцій справедливою, та відповідно, чи дотриманий критерій пропорційності втручання у права позивачів (пункт 7.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 908/137/18).

У постанові від 18.02.2021 по справі № 908/3492/19 Верховний Суд зробив наступні висновки:

1) затвердження наглядовою радою оцінки акцій не може бути лише формальним процесом в процедурі сквіз-аут, бо фактично від визначення справедливої ціни акцій залежить правомірність процедури;

2) при проведенні сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, а й справедливою. Це означає, що така ціна може бути вище ринкової, адже у особи без волі та бажання вилучають майно, яким вона володіла на праві власності і не планувала його відчужувати;

3) дослідження наведених обставин має істотне значення для вирішення даного спору, адже наявність певної недобросовісної поведінки з боку власника домінуючого контрольного пакета акцій (зокрема, опосередкованої рішеннями акціонерного товариства) може спричинити покладення на міноритарного акціонера, який не має можливості вплинути на визначення ціни акцій, непропорційного тягаря у зв`язку з примусовим відчуженням належних йому акцій.

У пункті 5.60 постанови від 17.02.2021 по справі № 905/1926/18 Верховний Суд зробив висновок, що відповідно до вимог частини 3 статті 8 Закону «Про акціонерні товариства», наглядова рада товариства при затвердженні ринкової вартості акцій може мотивовано змінити вартість майна, вказану оцінювачем у звіті, лише на 10 відсотків. Але, керуючись інтересами захисту всіх акціонерів товариства і необхідністю дотримання справедливого балансу між інтересами мажоритарного та міноритарного акціонерів, наглядова рада мала можливість не затверджувати оцінку як вочевидь несправедливу і ухвалити рішення про укладення договору з іншим оцінювачем та проведення нової процедури оцінки. Затвердження наглядовою радою оцінки акцій не може бути лише формальним процесом у процедурі примусового викупу акцій на вимогу акціонера, який володіє контрольним (домінуючим) пакетом акцій. Від визначення справедливої ціни акцій залежить правомірність процедури сквіз-аут як такої.

У пункті 7.33 постанови від 24.11.2020 у справі № 908/137/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що процедура примусового викупу акцій є таким правочином, в якому особа, яка володіє домінуючим контрольним пакетом акцій, може впливати на спосіб визначення ціни акцій та набуває право власності на них унаслідок виконання вимог, визначених зазначеною нормою, тоді як міноритарний акціонер втрачає право власності на акції за відсутності свого волевиявлення, без будь-якого впливу на визначення ціни, та за відсутності законодавчого механізму здійснення спеціального контролю з боку суду або Комісії.

Отже, при прийнятті Постанови від 28 квітня 2021 року у справі № 910/12591/18 Верховний Суд не знайшов підстав відходити у цій справі від своїх попередніх правових позицій і дійшов висновку, що затвердження наглядовою радою ринкової вартості однієї акції товариства на рівні 250,01 грн. станом на 07.09.2017 несумісно з принципами добросовісності та розумності, зважаючи на наявність інформації, що середній біржовий курс акцій АТ «ДТЕК Дніпроенерго» на ПАТ «Українська біржа» за період з 30 травня по 30 серпня 2017 року складав 773,70 грн., а за період з 07 червня по 07 вересня 2017 року склав 783,65 грн., та відсутність незаперечних доказів, що така ціна є завищеною. У будь-якому разі, немає інформації, що надалі ціни акцій суттєво знизилась. Наявні у суду докази скоріше свідчать про її зростання. Відповідачі не змогли обґрунтовано пояснити, чому має місце така суттєва різниця у визначенні вартості акції товариства. Доводи відповідачів, що ціна, сформована на біржі саме за три місяці до сквіз-ауту, була маніпулятивна, не підтверджені жодними доказами.

  1.  Верховний Суд звернув увагу на те, що АТ «ДТЕК Дніпроенерго» не надало на запит Позивача копію звіту Консалтингової фірми у формі ТОВ «Експерт-Аналітик» про оцінку від 04.10.2017. АТ «ДТЕК Дніпроенерго» заперечувало проти його подання в матеріали справи, посилаючись на те, що оскарження звіту не є предметом позову. Внаслідок чого Позивач був позбавлений можливості ознайомитися з методами оцінки, якими вихідними даними та показниками керувався експерт при визначенні ринкової вартості акцій, чи враховувався експертом при її визначенні біржовий курс акцій на біржі/біржах (у разі перебування таких акцій в обігу на біржі/біржах), заперечувати проти відповідної оцінки та ефективно захистити свої права та інтереси. Надані АТ «ДТЕК Дніпроенерго» копії висновків про вартість акцій не є допустимими доказами, оскільки відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності – суб`єктом господарювання відповідно до договору, є саме звіт про оцінку майна.

Отже звертаю увагу, що у даній Постанові Верховний Суд зробив важливий висновок про те, що Звіт про оцінку майна у вигляді акцій є доказом саме сторони Відповідачів, – без цього Звіту отримана оцінювачем ціна взагалі не може розглядатися такою, що доведена. Цей висновок має велике значення для майбутніх судових спорів, оскільки приховування емітентами таких Звітів є загальною нормою поведінки сторони Відповідачів, – очевидно, їм завжди є, що приховувати.

  1.  Аргументи відповідачів, що Компанія 08.09.2017 придбала у Держави Україна 1.491.859 шт. акцій товариства, що складає 25 % статутного капіталу, за ціною 488,14 грн. за одну акцію (ринкова вартість однієї акції товариства, що визначена ФДМ України), і за цією ж ціною позивач викупив акції у міноритарних акціонерів, тому саме така ціна є справедливою, Верховний Суд відхиляє, оскільки проведення оцінки пакетів акцій акціонерних товариств під час їх продажу органами приватизації на конкурентних засадах способами, визначеними законодавством про приватизацію, і примусовий викуп акцій у міноритарних акціонерів є різними за своєю суттю процедурами. Тому у контексті цієї справи виплата міноритарію такої суми, зважаючи на наявність неспростованої інформації щодо біржового курсу, не можна вважати достатньо справедливою компенсацією, з огляду на примусовий характер позбавлення міноритарного акціонера права власності на майно в інтересах мажоритарного акціонера.

Такий висновок надав Верховному Суду підставу відхилити правомірність ціни 488,14 грн. для викупу акцій у міноритарних акціонерів. Однак такий висновок, на погляд автора, слід поставити в іншу площину: спори навколо справедливої ціни викупу акцій АТ «ДТЕК Дніпроенерго» наводять на думку, що саме у Держави пакет з 1.491.859 шт. акцій АТ «ДТЕК Дніпроенерго», що складає 25 % статутного капіталу, придбаний за заниженою ціною 488,14 грн. за одну акцію. Просто така ціна реально не влаштувала приватних інвесторів, які готові захищати свої права та інтереси, а про інтереси Держави подбати немає кому.

  1.  Верховний Суд нарешті з’ясував, що процедура «сківз-ауту» щодо акцій АТ «ДТЕК Дніпроенерго» здійснена з суттєвими порушеннями, що надавало право акціонерам вимагати сплати за акції подвійну ціну. У пункті 5.26 Постанови Верховний Суд вказав, що матеріалами справи підтверджується невиконання дій ТОВ «ДТЕК Пауер Трейд», передбачених статтею 65-1 Закону України «Про акціонерні товариства». Верховний Суд зважив на те, що у даному випадку подвійний розмір вартості акцій товариства має також компенсаційний характер з огляду на встановлені порушення прав Позивача та серйозність втручання у право Позивача на мирне володіння своїм майном, тому Позивач правомірно застосував до визначення збитків подвійну ціну.

У цьому сенсі дуже цікаво було б зрозуміти позицію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яка НІКОЛИ не вбачала у здійснених в Україні «сквіз-аутах» порушень, повністю «граючи» на боці олігархів.

  1.  Дуже важливим є висновок Верховного Суду про те, що Відповідачі у даній справі, тобто, емітент та заявник публічної безвідкличної вимоги – «покупець» завдали міноритарним акціонерам шкоду спільними діями, тобто є солідарними відповідачами.

Верховний Суд взяв до уваги, що ринкову вартість акцій затверджувала наглядова рада товариства. Водночас, суд також взяв до уваги, що акціонерне товариство перебуває під контролем ТОВ «ДТЕК Пауер Трейд», яке разом з афілійованими особами є власником домінуючого контрольного пакету акцій; процедура сквіз-аут здійснювалась в інтересах останнього; члени наглядової ради, що затверджували ціну, є представниками мажоритарного акціонера; заявник вимоги не виконав дії, передбачені статтею 65-1 Закону України «Про акціонерні товариства». Отже в даному випадку Позивачеві завдано збитків взаємопов`язаним сукупними діями наглядової ради акціонерного товариства та заявником вимоги з єдністю наміру – викупу акцій у позивача за заниженою ціною. Відповідно до частини 1 статті 1190 Цивільного кодексу України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Відповідно до частини 1 статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Зважаючи на викладене, ТОВ «ДТЕК Пауер Трейд» є належним відповідачем у справі.

Разом із тим, слід звернути увагу, що Позивач заявляв вимогу стягнення саме з ТОВ «ДТЕК Пауер Трейд», тому КГС не міг самостійно вийти за межі позовних вимог і стягнути збитки солідарно. Однак на майбутнє акціонерам, що постраждали від «сквіз-ауту», слід заявляти вимоги про СОЛІДАРНЕ СТЯГНЕННЯ – як з емітента, так і заявника публічної безвідкличної вимоги. Проблема полягає у тому, що на даний момент проглядається тенденція до створення так званими «покупцями» умов для уникнення стягнення з них будь-яких присуджених з них сум. Наприклад, «покупець» Барленко ЛТД, який здійснював усі «сквіз-аути» з боку компанії «Метінвест», об’явив, що припинив отримання будь-якої поштової кореспонденції на території України і усі операції із собою пропонує здійснювати через Кіпр. За таких умов, стягнути присуджені кошти з реального підприємства – емітента буде значно простіше. Більше того, при солідарному стягнені вибір, з кого стягувати, залишається за стягувачем.

  1.  Верховний Суд підтвердив свою попередню позицію, висловлену у Постанові від 17.02.2021 по справі № 905/1926/18, відповідно до якої у спільних діях емітента і заявника публічної безвідкличної вимоги існує повний склад цивільного порушення, який надає підстави для стягнення шкоди. Верховний Суд визнав необґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про відсутність усіх елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, оскільки суди надали неналежну правову оцінку доводам та обставинам про те, що(пункт 5.20 Постанови):

1) спільними діями наглядової ради акціонерного товариства та заявниками вимоги, позивачеві завдано збитків;

2) наявна протиправна поведінка товариства в особі його органу (наглядової ради), яка полягає у діях із затвердження заниженої ринкової вартості акцій, що є вочевидь несправедливою, а також протиправна поведінка заявника вимоги щодо невиконання вимог статті 65-1 Закону України «Про акціонерні товариства», зокрема, визначення, правильної ціни придбання акцій;

3) між цими діями та збитками є причинно-наслідковий зв`язок – у Позивача викуплені акції за несправедливою, вочевидь заниженою ціною (він не отримав справедливу компенсацію за майно, яке було відчужено без його волі, відповідно до вимог закону);

4) відповідач відсутність своєї вини у спричиненні збитків не довів.

  1.  Єдине, що у даній Постанові викликає заперечення, так це те, що Верховний Суд відмовив у позові щодо визнання недійсним рішення наглядової ради АТ «ДТЕК Дніпроенерго» від 04.10.2017 в частині затвердження ринкової вартості однієї простої акції АТ «ДТЕК Дніпроенерго» на рівні 488,14 грн. за одну просту акцію АТ «ДТЕК Дніпроенерго». Суд сформулював це у наступний спосіб: «У зв`язку з тим, що позивач вже не є акціонером та носієм корпоративних прав, його порушені права на отримання належної компенсації за примусово викуплені акції поновлені шляхом присудження до стягнення заявленої суми збитків, Верховний Суд вважає, що за обставин цієї справи не є належним та ефективним способом захисту визнання недійсним рішення наглядової ради щодо затвердження ринкової вартості акцій, яке вичерпало свою дію в момент прийняття та породжує права та обов`язки і для інших акціонерів, що не оскаржують це рішення».

1) Згідно із абзацом другим пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», рішення загальних зборів та інших  органів управління господарського товариства, що за своєю правовою природою є актами, дійсні, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше.

Отже, юрисдикційні висновки щодо неправомірності ціни «сквіз-ауту» можуть бути правомірними, якщо відповідне рішення наглядової ради про затвердження неправильної ціни буде скасоване у судовому порядку.

Більше того, фактично вже встановивши порушення з боку наглядової ради при затвердження ціни, суду абсолютно неважко прийняти рішення про визнання недійсним відповідного рішення.

2) Якщо порушення при прийнятті рішення наглядової ради встановлено, то іншою умовою визнання такого рішення недійсним є порушення прав акціонерів (учасників). Так, в абзаці першому пункту 19 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 вказано: «Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову».

Отже, оскільки судом встановлено заниження ціни викупу акцій, тобто порушення права акціонера на справедливу компенсацію, то він має права вимагати скасування такого рішення наглядової ради, яка порушує його права.

3) Аналогічну правову позицію вже сформував Верховний Суд. Так, у Постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 923/415/17 Верховного Суду у складі колегії суддів КГС з приводу визнання недійсним рішення Наглядової ради, яким (рішенням) затверджено неналежну ціну, зазначене таке:

«В якості підстави для визнання недійсним рішення наглядової ради відповідача, оформленого протоколом № 8 від 24.03.2017, про затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірма "Взуття" в сумі 1,02 грн. позивач послався на те, що спірне рішення, прийняте органом нагляду, суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки затверджена зазначеним рішенням вартість однієї простої іменної акції товариства не відповідає ринковій вартості акції, Є ЗАНИЖЕНОЮ, та порушує його права та законні інтереси як учасника (акціонера) товариства».

https://reyestr.court.gov.ua/Review/77044508

Касаційний господарський суд з такою позицією Позивача погодився.

У пункті 118 Постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 910/8714/18 визнано наступне: «Водночас Суд вважає слушними доводи Позивача про те, що невідповідність вимогам законодавства рішення наглядової ради в частині затвердження ринкової вартості акцій з метою їх викупу є підставою для визнання такого рішення недійсним, зокрема, ціна акцій, яка ґрунтується на висновку суб`єкта оціночної діяльності, вчиненому з порушенням вимог нормативно-правових актів, не може вважатися дійсною ринковою ціною. Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 09.10.2018 у справі №923/415/17».

https://reyestr.court.gov.ua/Review/95133513

Таким чином, підтверджується необхідність визнання недійсним рішення наглядової ради емітента, яка (наглядова рада) затвердила несправедливу занижену ціну.

4) Той факт, що позивач вже не є акціонером, не позбавляє його права оскаржити рішення органів управління товариством, прийняті у той період, коли він був акціонером. Так, в абзаці другому пункту 19 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 вказано: «Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується».

Крім того, згідно пункту 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Отже, проблема збереження чинності незаконного рішення наглядової ради ще потребує врегулювання, можливо рішеннями об’єднаної Палати чи Великої Палати Верховного Суду.

  1.  Однак у будь-якому випадку безумовно правильною у межах заявлених позовних вимог і дуже знаковою є резолютивна частина Постанови від 28 квітня 2021 року у справі № 910/12591/18 Верховного Суду у складі колегії суддів КГС:

«1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 у справі № 910/12591/18 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання ТОВ «ДТЕК Пауер Трейд» перерахувати позивачу … як доплату за акції АТ «ДТЕК Дніпроенерго» в розмірі 313.541,73 грн.

3. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Пауер Трейд» (01032, м. Київ., вул. Льва Толстого, 57, код 36380332) на користь ОСОБА_1 313.541,73 грн., як доплату за акції АТ «ДТЕК Дніпроенерго».

6. Визначити новий розподіл судових витрат. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Пауер Трейд» (01032, м. Київ., вул. Льва Толстого, 57, код 36380332) на користь ОСОБА_1 7048,14 грн. – судового збору, сплаченого за подання позовної заяви; 12340,70 грн. – судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги; 16454,26 грн. – судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, 19500,00 грн. – витрат на правову допомогу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає».

***

Разом із тим, на майбутнє слід вимагати солідарного стягнення збитків не тільки з заявника публічної безвідкличної вимоги, але і з емітента.

Автор висловлює вдячність Кологойді О.В., доктору юридичних наук, професору, адвокату за інформування та експрес-аналіз даної Постанови.

Орфография, пунктуация и стилистика автора сохранены. Мнение автора данной публикации может не совпадать с мнением редакции. Редакция StockWorld не несет ответственности за информацию, содержащуюся в данном материале.
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter