Авторизация на портале

Авторизуясь на www.stockworld.com.ua Вы получаете доступ к расширенному функционалу портала: комментированию публикаций, организации встреч и участию в мероприятиях, созданию собственного профиля и просмотру профилей других зарегистрированных пользователей портала
Также Вы можете авторизироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях. Вы автоматически принимаете на себя условия Правил поведения на портале, а также условий перепечатки и другого использования материалов портала
Также Вы можете зарегистрироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях :
30.09.2019 | 09:47
1485
0

Суди виправдали торговців ЦП за відсутність телепатичних здібностей

Суди виправдали торговців цінних паперів за відсутність телепатичних здібностей

Наприкінці 2018 року – початку 2019 року Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі – НКЦПФР, Комісія) масово порушувала справи про «правопорушення» на ринку цінних паперів відносно торговців цінними паперами за те, що ці торговці здійснили переважну частку операцій з цінними паперами емітентів, у відношенні яких Комісією В ПОДАЛЬШОМУ прийнято рішення щодо заборони торгівлі цінними паперами та/або щодо заборони внесення змін до системи депозитарного обліку, оскільки обіг цінних паперів таких емітентів створював ризик порушень прав інвесторів. Про ці «досягнення» Комісія навіть повідомила у своєму річному Звіті за 2018 рік.

https://www.stockworld.com.ua/ru/column/zvit-nktspfr-2018-poghano-poghano-shchie-ghirshie

Ось як це виглядає по відношенню до одного з торговців – Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Бенефіт Брок».

Безымянный1

Оскільки такого типу рішення Комісія приймає абсолютно безладно (рос. – беспорядочно), а у більшості випадків – просто за капризами слідчих різноманітних правоохоронних органів, і передбачити такі заборони у будь-який логічний спосіб неможливо, то такі претензії регулятора мною названі як претензії за відсутність здібності до телепатії, про недопустимість чого неодноразово висловлювався на ресурсі Stockworld.

https://www.stockworld.com.ua/ru/column/nktspfr-vimaghaie-vid-torghovtsiv-tsinnimi-papierami-tieliepatichnikh-zdibnostiei

https://www.stockworld.com.ua/ru/column/iak-nktspfr-zakhishchaie-inviestoriv

https://www.stockworld.com.ua/ru/column/nktspfr-ghrubo-zlovzhivaie-svoyimi-povnovazhienniami

Натомість попри очевидне безглуздя заявлених претензій, за наслідками порушення справ про правопорушення Комісія застосувала біля двох десятків штрафних санкцій у вигляді попередження – за порушення вимог законодавства щодо цінних паперів (без конкретизації, якого саме порушення). 

Ті торговці, які не погодилися із таким обвинуваченням, оскаржили постанову про застосування санкції у вигляді попередження в адміністративний суд.

На даний момент одна із таких справ завершилася на рівні апеляційного адміністративного суду перемогою торговця цінними паперами.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 р. у справі № 520/3079/19 визнано протиправною та скасовано Постанову НКЦПФР від 14.03.2019 року № 156-ДП-Т про застосування санкції у вигляді попередження у відношенні позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕНЕФІТ БРОК».

http://reyestr.court.gov.ua/Review/82609459

Зокрема, в рішенні суду наголошено, що відповідач (НКЦПФР) наполягає, що обсяг операцій (виконаних договорів), проведених позивачем НА ПОЗАБІРЖОВОМУ РИНКУ протягом вказаного періоду, на 70% складається з операцій з цінними паперами емітентів, щодо яких відповідачем В ПОДАЛЬШОМУ прийнято рішення про заборону торгівлі цінними паперами такого емітента або заборону внесення змін до системи депозитарного обліку.

Відтак, відповідач визнає́ той факт, що рішення про заборону торгівлі цінними паперами емітентів або заборону внесення змін до системи депозитарного обліку, стосовно яких здійснювалися операції позивачем, були прийняті після виконання договорів позивача, тобто відокремлені в часі від моменту завершення операцій позивача за договорами із спірними емітентами.

При цьому відповідачем не надається до матеріалів справи копій таких рішень та не оспорюється [відсутність] таких рішень під час здійснення операцій позивачем за спірними контрагентами у період 2017-2018 року, який розглядався відповідачем при прийнятті спірної постанови.

Відтак, на час здійснення операцій з купівлі-продажу цінних паперів з вказаними емітентами, цінні папери були у вільному обігу.

***

Позивачем до матеріалів справи надані докази відсутності у контрагентів претензій за здійсненими у вказаний період операціями. Відповідачем на підтвердження наявності таких претензій доказів не надано, наявність фактичних порушень прав інвесторів відповідачем в судовому засіданні не доведено.

(Кінець цитати). 

Комісія з висновком суду про задоволення позову не погодилася і звернулася з апеляційною скаргою. Наслідки розгляду цієї апеляційної скарги описані в Постанові від 18 вересня 2019 року Другого апеляційного адміністративного суду у цій же справі № 520/3079/19.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/84430512

При цьому при подачі апеляційної скарги у повній мірі проявилася схильність посадових осіб Комісії до фальсифікації обставин і перекручування аргументів. Так, тягнучи на протязі усього періоду розгляду справи про «правопорушення» історію про те, що порушення полягало у здійсненні операцій з цінними паперами емітентів, щодо яких відповідачем В ПОДАЛЬШОМУ прийнято рішення про заборону торгівлі цінними паперами такого емітента або заборону внесення змін до системи депозитарного обліку (що взяв до уваги і суд першої інстанції), Комісія раптом почала заявляти, що позивач нібито здійснював заборонені операції з цінними паперами, обіг яких ВЖЕ був зупинений. У якості «доказу» представник Комісії бере дійсно старі рішення НКЦПФР щодо зупинення торгівлі цінними паперами певного емітента на будь-якій фондовій біржі і намагається переконати апеляційний суд, що Комісія заборонила торгівлю взагалі, обриваючи резолютивну частину рішення Комісії зі слів «на будь-якій фондовій біржі». Ось як це виглядає у першоджерелі на прикладі акцій емітента ПАТ «ФК «Кредит Сервіс».

Безымянный2

 

Наприклад, представник Комісії зазначає, що Рішенням Комісії від 16 лютого 2016 року №171 «Щодо зупинення торгівлі цінними паперами ПАТ «ФК «Кредит Сервіс» на будь-якій фондовій біржі» зупинено з 26.02.2016 року торгівлю цінними паперами (тут представник Комісії навмисно обриває фразу, оскільки мова йде про зупинення на будь-якій фондовій біржі).

І такий же фокус представник Комісії проробляє і з іншими емітентами.

Про важливість цієї «аргументації» для апеляційного суду свідчить той факт, що у Постанові суду спростуванню цих «аргументів» присвячений великий обсяг тексту. Зокрема, в Постанові суду зазначено, що «суд першої інстанції дійшов ПРАВОМІРНОГО ВИСНОВКУ про те, що відповідач визнає́ той факт, що рішення про заборону торгівлі цінними паперами емітентів або заборону внесення змін до системи депозитарного обліку, стосовно яких здійснювалися операції позивачем, були прийняті після виконання договорів позивача, тобто відокремлені в часі від моменту завершення операцій позивача за договорами із спірними емітентами. Доводи апеляційної скарги про помилковість вказаних висновків суду першої інстанції, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки у спірній постанові від 14.03.2019 року відповідач сам зазначає, що обмеження обігу цінних паперів відбулося В ПОДАЛЬШОМУ. Надані до суду апеляційної інстанції відповідні рішення Комісії щодо обмеження обігу цінних паперів, які, на думку відповідача, доводять факт їх прийняття до виконання договорів, колегією суддів також не приймаються до уваги… Колегія суддів наголошує, що мова йде про зупинення на будь-якій фондовій біржі, проте позивач не здійснював біржову торгівлю, а заборона на позабіржові операції виникла лише починаючи з 16 березня 2018 року. Після цієї дати позивач жодних угод з акціями ПрАТ «ФК «Кредит Сервіс» не укладав, про що свідчить таблиця, яка наведена відповідачем в апеляційній скарзі».

(Кінець цитати).

В апеляційній скарзі Комісія обвинуватила торговця також у тому, що у деяких випадках покупець та продавець, які розраховувалися за цінні папери БЕЗПОСЕРЕДНЬО МІЖ СОБОЮ, дійсно, завершили розрахунки після прийняття рішення про заборону торгівлі цінними паперами емітента або заборону внесення змін до системи депозитарного обліку. При цьому даних претензій Комісія ані в у постанові про застосування санкції, ані в суді першої інстанції не наводила. З цього приводу колегія апеляційного суду зауважила, що згідно Розділу II Правил № 1449 (мова йде проПравила(умови) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, затверджені рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12 грудня 2006 року № 1449. зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 січня 2007 року за № 52/13319):

дата укладання договору – дата досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору та підписання відповідного договору щодо операцій з цінними паперами або іншими фінансовими інструментами (крім договору позики);

дата виконання договору – дата підписання документа, який підтверджує виконання сторонами зобов`язань, що передбачені договором, та/або дата настання останньої з таких подій, які можуть відбуватися у будь-якій послідовності: перехід права власності на цінні папери або інші фінансові інструменти, що є об`єктами цивільних прав за договором, або здійснення оплати за договором, якщо сторони не домовилися про інше.

Тобто, дата укладання договору і дата остаточного розрахунку за договором рознесені у часі. При цьому, якщо укладання договору здійснюється за участю торговця цінними паперами, знаходиться у межах його контролю і не здійснюється з цінними паперами, обіг яких зупинено, то подальші розрахунки продавець і покупець здійснюють один з одним напряму та без участі торговця. Такі розрахунки знаходяться поза межами контролю торговця, він на них не впливає і не може нести відповідальності. Більш того, жодною нормою законодавства не тільки не заборонено завершити розрахунки, але й це прямий обов`язок боржника, який витікає з вимог Цивільного кодексу України щодо зобов`язального права.

(Кінець цитати).

Враховуючи викладене, автор вважає за необхідне від себе добавити, що на майбутнє торговцям краще закривати договори по факту переходу права власності на цінні папери або інші фінансові інструменти, що є об`єктами цивільних прав за договором, щоб не наражати себе на подібні чи які ще може вигадати Комісія претензії.

Крім того, ще раз варто зазначити, що вказані відомості Комісія не наводила ані у постанові про застосування санкції, ані в суді першої інстанції. Заявлення цих відомостей на етапі апеляційного провадження є грубим порушення норм процесуального права. Так, відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до ч. 4 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. З цього приводу апеляційний суд правильно зазначив, що «...вищезазначені доводи відповідачем в суді першої інстанції не наводились, а рішення Комісії не надавались, а отже не були предметом розгляду в суді першої інстанції… Оскільки вищезазначені відомості та докази увесь час знаходилися у розпорядженні відповідача, відсутні об`єктивні причини неподання їх до суду першої інстанції, а тому і підстав брати їх до уваги судом апеляційної інстанції також немає».

(Кінець цитати).

Апеляційний суд також відхилив твердження Комісії, які містилися безпосередньо у постанові про застосування санкції. Зокрема, суд вказав, що вважати правопорушенням здійснення операцій з цінними паперами, у відношенні яких Комісією В ПОДАЛЬШОМУ прийнято рішення щодо заборони торгівлі цінними паперами та/або щодо заборони внесення змін до системи депозитарного обліку, є помилкою, оскільки на момент вчинення цих операцій відповідні цінні папери знаходилися в легальному обігу, оберталися без будь-яких обмежень, тому укладання з цими цінними паперами договорів не може вважатися порушенням в момент укладання договорів. А згідно ст. 58 Конституції України, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Колегія суддів також погодилася, що в цілому укладання договорів з будь-яким ступенем ризику не є порушенням закону чи, тим більше, будь-яких актів Комісії. Сама підприємницька діяльність, а тим більше, на фондовому ринку, вже є ризиком. Відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Більш того, формулювання підпункту г) пункту 20 розділу XV Правил № 1449, відповідно до якого торговець повинен узгоджувати з клієнтом рівень можливого ризику при здійсненні операцій з купівлі, продажу або міни цінних паперів, або інших фінансових інструментів, у тому числі щодо ліквідності цінних паперів або інших фінансових інструментів, що придбаватимуться, якщо інше не передбачено договором, свідчить про те, до будь-який ризик можна допустити, якщо цей ризик узгоджений.

Суд визнав безпідставними твердження Комісії про те, що вона не знаходить жодного економічного сенсу та не спостерігає одержання прибутку клієнтами, що вклали кошти, оскільки Комісія взагалі не досліджувала це питання і НЕ МАЄ ПОВНОВАЖЕНЬ ВТРУЧАТИСЯ В ЕКОНОМІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ОСІБ, ЯК І НЕ МАЄ ПОВНОВАЖЕНЬ ЗА УЧАСНИКІВ УГОД ВСТАНОВЛЮВАТИ НАЯВНІСТЬ ЧИ ВІДСУТНІСТЬ ШКОДИ ІНВЕСТОРУ. Окрім того, усі дії позивача у межах здійснених операцій з цінними паперами виконувалися на замовлення інвесторів, тому не могли порушити їх прав. Суд звернув увагу на те, що стаття 6 Цивільного кодексу України передбачає свободу договору. Згідно нормам цієї статті, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто, сторони договору можуть укладати будь-які договори, якщо це прямо не заборонено законодавством. Цей висновок відповідає також і ч. 1 ст. 19 Конституції України.

Суд відхилив також очевидно необґрунтоване твердження Комісії про те, що торговець використовував кошти клієнтів в своїх інтересах. Колегія суддів зауважила, що позивач не використовував грошові кошти клієнтів, оскільки не мав жодного доступу до них. Покупці і продавці цінних паперів розраховувалися між собою безпосередньо, і навіть не через рахунки позивача. Також, позивач не здійснював операції з цінними паперами або іншими фінансовими інструментами клієнта, оскільки не мав до них доступу. Покупці і продавці цінних паперів передавали цінні папери один одному безпосередньо, і навіть не через рахунки позивача. Доказів протилежного відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано. Крім того, жодних скарг від клієнтів на дії позивача не надходило. Навпаки, позивач отримав від своїх клієнтів позитивні відгуки про свою діяльність, що підтверджує, що позивач не порушував жодних інтересів.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд відхилив апеляційну скаргу Комісії.

Усе викладене, які мінімум, на етапі апеляційного провадження, свідчить про те, що, як і слід було очікувати, уся оборудка Комісії з переслідуванням торговців на майбутнє, є (була) абсолютно незаконною і завдала об’єктам переслідування матеріальної шкоди та шкоди діловій репутації. Проблема полягає лише у тому, що в Україні суб’єкти владних повноважень не несуть за свої деструктивні дії жодної відповідальності. Навпаки, їм вдається пробивати для себе все нові і нові повноваження.

Орфография, пунктуация и стилистика автора сохранены. Мнение автора данной публикации может не совпадать с мнением редакции. Редакция StockWorld не несет ответственности за информацию, содержащуюся в данном материале.
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter