Авторизация на порталеРегистрация на портале

Авторизация на портале

Авторизуясь на www.stockworld.com.ua Вы получаете доступ к расширенному функционалу портала: комментированию публикаций, организации встреч и участию в мероприятиях, созданию собственного профиля и просмотру профилей других зарегистрированных пользователей портала
РегистрацияЗабыли пароль?
Также Вы можете авторизироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях. Вы автоматически принимаете на себя условия Правил поведения на портале, а также условий перепечатки и другого использования материалов портала
Авторизация на порталеРегистрация на портале
Также Вы можете зарегистрироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях :
28.09.2020 | 13:26
855
0

Судова реформа: Суд застосував закони «заднім» числом

Наслідки судової реформи:
Касаційний адміністративний суд застосував закони «заднім» числом

За свою багаторічну правозахисну практику авторові довелося бачити багато див української юриспруденції, але такого відвертого нехтування Конституцією України із застосуванням законів заднім числом бачити ще не приходилося.

Так, у квітні 2018 року Приватне підприємство звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС (далі – ОВПП ДФС, Відповідач) від 29 листопада  2017  року № 0014014814.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновку податкового органу про невнесення позивачем до бюджету 56.629.724,55 грн. податку з доходів з джерелом їх походження з України, отриманого нерезидентом Нур Бізнес Солюшнз (Об`єднані Арабські Емірати) від провадження господарської діяльності протягом січня 2015 року – червня 2017 року, та правомірністю застосування ним нульової ставки податку з доходів нерезидента при виплаті роялті за договором комерційної концесії від 2 січня 2014 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, позовні вимоги задоволено.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/76660339

http://reyestr.court.gov.ua/Review/80630414

Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що Відповідачем не доведено, що компанія Нур Бізнес Солюшнз не є бенефіціарним (фактичним) власником (отримувачем) роялті, що сплачені Приватним підприємством за договором від 2 січня 2014 року у розумінні статті 103 Податкового кодексу України (далі – ПК України) та статті 12 Угоди між Урядом України і Урядом Об`єднаних Арабських Еміратів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал від 21 січня 2003 року (ратифікована Законом України від 19 червня 2003 року №1013-ІV).

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОВПП ДПС (процесуальний правонаступник ОВПП ДФС) звернувся до Верховного Суду (Касаційний адміністративний суд) із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Постановою від 27 липня 2020 року у справі № 826/5911/18, адміністративне провадження № К/9901/24317/19, колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (суддя-доповідач – Гусак М. Б., судді – Ханова Р.Ф., Усенко Є.А.) рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/90804192

При цьому метою цієї статті автор не ставить аналіз правильності застосування матеріально-правових підстав прийняття чи відхилення тих чи інших судових рішень, за бажанням кожний читач має можливість самостійно проаналізувати їх за наведеними посиланнями. Однак автор дуже хоче привернути увагу читачів до питання, які саме норми права застосовувалися для обґрунтування вказаної постанови від 27 липня 2020 року Касаційного адміністративного суду.

Зокрема, Касаційний адміністративний суд вказав: «Про правильність цього судження свідчать і зміни, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX, яким пункт 103.2 статті 103 доповнено абзацом третім такого змісту: податкові вигоди у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, передбачені міжнародним договором, не надаються стосовно відповідного виду доходу або прибутку, якщо головною або переважною метою здійснення відповідної господарської операції нерезидента з резидентом України було безпосереднє або опосередковане отримання переваг, які надаються міжнародним договором у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку. Ця норма не застосовується, якщо буде встановлено, що отримання таких переваг відповідає об`єкту та цілям міжнародного договору України. У разі якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені цим пунктом, застосовуються відповідні правила міжнародного договору.

При цьому зі змісту пояснювальної записки до цього законопроекту вбачається, зокрема, що його підготовлено з метою запобігання зловживанням у зв`язку із застосуванням договорів про уникнення подвійного оподаткування.

Окрім того, Законом України від 3 грудня 2019 року № 323-IX пункт 14.1 статті 14 ПК України доповнено підпунктом 14.1.146-1, зі змісту якого вбачається, що для цілей цього Кодексу термін «кінцевий бенефіціарний власник (контролер)» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Пунктом 30 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що кінцевий бенефіціарний власник – це будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

***

Суди ж не проаналізували зміст наведеної норми Закону у контексті статті 103 ПК України, за правилами якої виплата доходу, у розумінні цієї норми, звільняється від оподаткування, якщо нерезидент є бенефіціарним власником цього доходу та резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір з Україною».

Таким чином, до аналізу правомірності документу від 29 листопада 2017 року Касаційний адміністративний суд застосував закони, прийняті лише у грудні 2019 року і у січні 2020 року, що, м’яко кажучи, не можна визнати правомірним. Більше того, цікаво зазначити, що Закон від 3 грудня 2019 року № 323-IX – це Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв’язку з ратифікацією Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA)».

Запитується: де Об`єднані Арабські Емірати і де Сполучені Штати Америки?

Опоненти, очевидно, закликатимуть зважити на те, що наведені судом міркування нібито виведені судом самостійно станом на грудень 2017 року і тільки потім підтверджені нормами права, запровадженими пізніше. Однак на такі доводи слід заперечити, що якщо Касаційний адміністративний суд не знайшов підтвердження своїм міркуванням у поточному правовому регулюванні, значить на той момент такі міркування не мали права на життя.

Отже, таке відверте порушення конституційних норм щодо дії правових актів у часі важко й зустріти. І це не можна нічим виправдати, ніж бажанням суддів сподобатися владі.

Касаційний адміністративний суд звів нанівець і норми абзацу 2 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень останній не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Касаційний адміністративний суд визнав за можливе застосування до спірних відносин 2017 року листи-відповіді Міністерства Фінансів Об`єднаних Арабських Еміратів від 29 березня 2018 року, які нібито підтверджують позицію податкового органу. Тобто, спочатку податковий орган прийшов до сумнівних висновків за результатами перевірки, і йому явно не вистачало доказів на обґрунтування цих результатів, а потім податковий орган шукав докази своїм «висновкам» заднім числом.

Касаційний адміністративний суд надав такій позиції наступне обґрунтування: суди не позбавлені можливості оцінити подані відповідачем докази (фактично отримані ним вже після проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення) відповідно до вимог статті 90 КАС України. При цьому згідно ч. 2 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

За таких умов незрозуміло, чому саме лист Міністерства Фінансів Об`єднаних Арабських Еміратів, отриманий, як визнав суд, вже після завершення перевірки, мав переважати над усіма іншими доказами, які фактично взяли до уваги суди першої та апеляційної інстанції.

Варто також звернути увагу, що у цій справі Касаційний адміністративний суд новаторськи підійшов до матеріалів допиту свідків у кримінальному провадженні. Хоча на даний момент нібито стало усталеною практикою, що протоколи допиту свідків у кримінальному провадженні до постановлення вироку кримінального суду не можуть мати доказово значення, Касаційний адміністративний суд запропонував судам самостійно допитувати вказаних осіб як свідків безпосередньо в адміністративному процесі. На майбутнє потрібно мати на увазі, що такий підхід може стати усталеною практикою.

Отже, наведена судова практика Касаційного адміністративного суду, особливо, відверте застосування законів «заднім числом», свідчить про реальну постреформену деградацію адміністративного судочинства. Величезна провина у цьому покладається і на суспільство, оскільки нищівна критика судів, особливо, адміністративних, легітимізує необґрунтовані претензії влади до судів і створює умови для тиску на них. За таких умов, судам краще і спокійніше приймати рішення на користь суб’єктів владних повноважень, а не проявляти принциповість у відстоюванні законності.

А якщо ще додати, що у даній справі Касаційний адміністративний суд ухвалою від 23 жовтня 2019 року поновив податковому органу строк на касаційне оскарження, пропущений останнім внаслідок відсутності у нього коштів для своєчасної сплати судового збору (такого потурання приватному суб’єкту суд не надав би ніколи), то картина потурання саме на користь владного суб’єкту стає особливо рельєфною.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/85154603

Як наголошував відомий російський юрист А. Коні, «до судді слід пред’являти високі вимоги не тільки в розумінні знання і вміння, а й в смислі характеру, але вимагати від нього героїзму не варто. Звідси необхідність огородити його від умов, які дають підстави до появи в нього легкодухості та вимушеного догоджання. Звідси незмінюваність судді, яка дає чесній людині, що сумлінно виконує свої обов'язки, людині бездоганної поведінки, спокійно і безтрепетно здійснювати свою судову діяльність».

На жаль, українські суди все далі віддаляються від цього ідеалу.

Орфография, пунктуация и стилистика автора сохранены. Мнение автора данной публикации может не совпадать с мнением редакции. Редакция StockWorld не несет ответственности за информацию, содержащуюся в данном материале.
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter