Авторизация на портале

Авторизуясь на www.stockworld.com.ua Вы получаете доступ к расширенному функционалу портала: комментированию публикаций, организации встреч и участию в мероприятиях, созданию собственного профиля и просмотру профилей других зарегистрированных пользователей портала
Также Вы можете авторизироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях. Вы автоматически принимаете на себя условия Правил поведения на портале, а также условий перепечатки и другого использования материалов портала
Также Вы можете зарегистрироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях :
16.09.2019 | 09:53
2020
0

Суд прийняв важливу постанову на захист прав міноритарних акціонерів

Касаційний господарський суд прийняв важливу постанову на захист прав міноритарних акціонерів

При прийнятті Закону України (далі – ЗУ) «Про акціонерні товариства» чи внесенні змін до нього законодавець спробував передбачити деякі механізми захисту прав міноритарних акціонерів акціонерних товариств щодо запобігання знеціненню їх акцій в умовах, коли ці акціонери не можуть запобігти економічній чи корпоративній політиці акціонерного товариства, яка тягне таке знецінення.

Так, згідно з ч. 1 ст. 68 ЗУ «Про акціонерні товариства», кожний акціонер – власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому простих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про:

1) злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ, зміну типу товариства;

2) надання згоди на вчинення товариством значних правочинів;

2-1) надання згоди на вчинення товариством правочину, щодо якого є заінтересованість;

3) зміну розміру статутного капіталу;

4) відмову від використання переважного права акціонера на придбання акцій додаткової емісії у процесі їх розміщення.

Для реалізації гарантій за пунктом 2 Закон передбачив, що якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про надання згоди на вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради (ч. 2 ст. 70 ЗУ «Про акціонерні товариства»). Забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину (ч. 5 ст. 70 ЗУ «Про акціонерні товариства»).

Для реалізації гарантій за пунктом 2-1 Закон передбачив, що рішення про надання згоди на вчинення правочину із заінтересованістю виноситься на розгляд загальних зборів акціонерів, якщо:

1) в акціонерному товаристві не створена наглядова рада;

2) всі члени наглядової ради є заінтересованими у вчиненні правочину;

3) ринкова вартість майна або послуг чи сума коштів, що є його предметом, перевищує 10 відсотків вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства.

Якщо наглядова рада прийняла рішення про відхилення правочину із заінтересованістю або не прийняла жодного рішення протягом 30 днів з дня отримання необхідної інформації, питання про надання згоди на вчинення правочину із заінтересованістю може бути винесене на розгляд загальних зборів акціонерів. Статутом приватного акціонерного товариства може бути передбачено менший строк у зв’язку з незастосовуванням вимог частини п’ятої цієї статті (ч. 7 ст. 71 ЗУ «Про акціонерні товариства»).

Натомість у цьому ж ЗУ «Про акціонерні товариства» передбачена стаття 72, яка має назву «Вчинення значного правочину та правочину, щодо якого є заінтересованість, з порушенням порядку прийняття рішення про його вчинення» та відповідно до якої значний правочин, правочин, щодо якого є заінтересованість, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки акціонерного товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.

При цьому деякі акціонерні товариства почали розглядати цю норму як індульгенцію проти обов’язкового викупу акцій, оскільки, на їх думку, обов’язок викупу наставав тільки при застосуванні статей 70 чи 71 і не наставав при застосуванні статті 72. Тобто, порушення вимог Закону щодо порядку вчинення значного правочину та/або правочину, щодо якого є заінтересованість, посадові особи акціонерних товариств почали розглядати як бонус у вигляді уникнення викупу акцій.

Крім того, слід зазначити, що згідно ч. 2 ст. 50 ЗУ «Про акціонерні товариства», акціонер може оскаржити рішення загальних зборів з передбачених частиною першою статті 68 цього Закону питань виключно після отримання письмової відмови в реалізації права вимагати здійснення обов'язкового викупу товариством належних йому голосуючих акцій або в разі неотримання відповіді на свою вимогу протягом 30 днів від дати її направлення на адресу товариства в порядку, передбаченому цим Законом.

21 серпня 2019 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду прийняв Постанову у справі № 925/1224/18, де роз’яснив особливості застосування ч. 2 ст. 50 та ч. 1 ст. 72 ЗУ «Про акціонерні товариства».

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83822373

З приводу застосування ч. 1 ст. 72 ЗУ «Про акціонерні товариства» у пункті 4.8 Постанови надано наступне роз’яснення: «Отже, системний аналіз норм пункту 2 частини 1 статті 68, частини 2 статті 72 Закону України "Про акціонерні товариства" свідчить, що подальше схвалення правочину товариством здійснюється у тому самому порядку, що встановлений для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, в тому числі щодо реалізації акціонерами права вимоги обов`язкового викупу акціонерним товариством належних їм акцій. Інше тлумачення та застосування цих норм призвело б до обходу механізму обов`язкового викупу акціонерним товариством акцій, спрямованого на захист прав акціонерів, які голосують «проти» щодо вчинення значного правочину відчуження активів товариства».

Таким чином, подальше схвалення правочину акціонерним товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення (ч. 1 ст. 72 ЗУ «Про акціонерні товариства»), не звільняє товариство від обов’язку викупити акції у акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та голосували проти прийняття загальними зборами рішення про таке схвалення.

З приводу застосування ч. 2 ст. 50 ЗУ «Про акціонерні товариства» у пунктах 4.12, 4.13 Постанови надано наступне роз’яснення: «Отже, чинне законодавство прямо передбачає, що акціонер, якому відмовлено в реалізації права вимагати здійснення обов`язкового викупу товариством належних йому голосуючих акцій, вправі захищати свої безпосередні законні інтереси шляхом оскарження рішення загальних зборів. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанцій, вказуючи, що оскаржуваним рішенням не було порушено права позивача, а визнання його недійсним не призведе до відновлення його права на обов`язковий викуп акцій, неправильно застосовував норми права, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, норму частини 2 статті 50 Закону України «Про акціонерні товариства», яка навпаки, передбачає можливість звернення акціонера до суду з позовом про оскарження  рішення загальних зборів з заявлених позивачем підстав. Наявність у акціонера права на примусовий викуп акцій товариства жодним чином не перешкоджає реалізації його права на оскарження цього рішення».

Таким чином, Верховний Суд визнав, що сама по собі відмова акціонерного товариства у реалізації акціонеру права на обов’язковий викуп у нього акцій є достатньою підставою для звернення до суду з вимогою визнати недійсним рішення зборів в частині надання згоди на вчинення значного правочину та/або правочину, щодо якого є заінтересованість, і задоволення позову не вимагає додаткових умов незаконності рішення зборів у цій частині. Незаконність рішення зборів у цій частині полягає у порушенні норм Закону щодо обов’язкового викупу акцій, а порушення прав акціонера – у відмові в реалізації права обов’язкового викупу. Цей же висновок стосується і рішень зборів в частині подальшого схвалення правочину акціонерним товариством у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 72 ЗУ «Про акціонерні товариства», з урахуванням вимог, передбачених статтями 70, 71 ЗУ «Про акціонерні товариства».

При цьому посадовим особам акціонерних товариств чи контрагентам останніх слід мати на увазі, що, як свідчить огляд від 30.07.2018 року судової практики, виконаний суддею Верховного Суду Г.Вронською на ресурсі ЛІГА.net, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду притримується тієї позиції, що укладання договорів (правочинів), згода на укладання яких повинна була б надана відповідним органом акціонерного товариства, але насправді така згода не надана, є порушенням корпоративних прав акціонера. Такий акціонер вправі заявляти позов про недійсність такого договору (правочину), і такий позов підлягає задоволенню.

Орфография, пунктуация и стилистика автора сохранены. Мнение автора данной публикации может не совпадать с мнением редакции. Редакция StockWorld не несет ответственности за информацию, содержащуюся в данном материале.
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter