Авторизация на портале

Авторизуясь на www.stockworld.com.ua Вы получаете доступ к расширенному функционалу портала: комментированию публикаций, организации встреч и участию в мероприятиях, созданию собственного профиля и просмотру профилей других зарегистрированных пользователей портала
Также Вы можете авторизироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях. Вы автоматически принимаете на себя условия Правил поведения на портале, а также условий перепечатки и другого использования материалов портала
Также Вы можете зарегистрироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях :
09.02.2019 | 15:45
5534
0

«Реформований» Касаційний адміністративний суд «не знає» того, що знає «нереформований» суд першої інстанції

Блог Леоніда Бєлкіна про те, чи пам'ятає хтось про конституційні права

На ресурсі Stockworld мені вже приходилося писа́ти про протиправну практику позбавлення власників майна у вигляді цінних паперів права вільно розпоряджатися своїм майном. «Схема» полягає у тому, що слідчий та/або прокурор у межах кримінального провадження, часто просто надуманого (оскільки ще жодне із кримінальних проваджень, у межах яких приймалися такі постанови, не доведено до суду), приймає постанову, якою зобов’язує (!) Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) прийняти рішення про заборону внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів. НКЦПФР просто переоформлює цю постанову своїм рішенням, щоб надати йому легітимну силу для Національного депозитарію України (НДУ) та депозитарних установ. При цьому НКЦПФР прикривається посиланням на статті 40, 110 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України, відповідно до яких ЗАКОННА постанова слідчого/прокурора, ПРИЙНЯТА В МЕЖАХ ЙОГО/ЇХ КОМПЕТЕНЦІЇ, є обов’язковою для виконання.

НКЦПФР, а останнім часом, і НДУ, жонглюють поняттями «зупинення обігу цінних паперів» та «зупинення внесення змін у систему депозитарного обліку цінних паперів»

https://www.stockworld.com.ua/ru/column/nktspfr-postupaiet-sia-svoyimi-povnovazhienniami-riznomanitnim-slidchim-i-prokuroram

Варто зазначити, що у відповідних судових процесах представники (перш за все, юристи) НКЦПФР, а останнім часом, і НДУ, жонглюючи поняттями «зупинення обігу цінних паперів» та «зупинення внесення змін у систему депозитарного обліку цінних паперів», стверджують, що зупиняючи внесення змін у систему депозитарного обліку цінних паперів, НКЦПФР не зупиняє обіг цінних паперів і тому не втручається у право власності. При цьому відповідні посадові особи не розуміють чи роблячи вигляд, що не розуміють, що правові наслідки цих дій є ідентичними.

Так, згідно п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», обіг цінних паперів – це вчинення правочинів, пов'язаних з ПЕРЕХОДОМ ПРАВ НА ЦІННІ ПАПЕРИ І ПРАВ ЗА ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ, крім договорів, що укладаються у процесі емісії, при викупі цінних паперів їх емітентом та купівлі-продажу емітентом викуплених цінних паперів. У свою чергу депозитарний облік цінних паперів – це облік цінних паперів, ПРАВ НА ЦІННІ ПАПЕРИ та їх обмежень на рахунках у цінних паперах.

Отже, поняття «обіг цінних паперів» та «депозитарний облік цінних паперів» є взаємопов'язаними за визначенням та за правовими наслідками, пов'язаними з переходом прав на цінні папери та прав за цінними паперами, їх обліком.

Здається, це зрозуміло усім кваліфікованим юристам, крім представників НКЦПФР та НДУ.

Отже, описана «схема» блокування обігу цінних паперів є втручанням у здійснення права власності власниками цінних паперів та обмеженням у здійсненні такого права.

Слід зазначити, що автору вже випадала нагода повідомити читачів, що в окремі хвилини прозріння до посадових осіб НКЦПФР доходить усвідомлення того, що обмеження на розпорядження майном у вигляді цінних паперів порушує права власності власника – інвестора.

https://www.stockworld.com.ua/ru/column/iak-nktspfr-zakhishchaie-inviestoriv

Так, в одному з відзивів в суд у межах адміністративного спору представник НКЦПФР (Відповідача) написав: «Слід зазначити, що прийняття Комісією1 рішень щодо обмеження обігу цінних паперів є обставиною, яка призводить до зменшення корисності таких цінних паперів, ОСКІЛЬКИ ВЛАСНИК ТАКИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ ПОЗБАВЛЕНИЙ МОЖЛИВОСТІ У БУДЬ ЯКИЙ ЧАС РОЗПОРЯДЖАТИСЯ ТАКИМИ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ, що в свою чергу призводить до зменшення вартості таких цінних паперів».

Однак через 2,5 сторінки представник Комісії вказує: «Звертаємо увагу суду, що Комісія як орган, що здійснює державне регулювання на ринку цінних паперів, ЗДІЙСНЮЄ УСЕ МОЖЛИВЕ, щоб не допустити порушення прав ІНВЕСТОРІВ У ЦІННІ ПАПЕРИ. Зокрема, ЗУПИНЯЄ здійснення торгівлі цінними паперами, ЗУПИНЯЄ внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів, ЗУПИНЯЄ обіг цінних паперів, а також зупиняє дії ліцензій на провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів». (Кінець цитати).

letter NSSMCОднак інвестори у цінні папери – це власники цих цінних паперів. Відповідно до абзацу 7 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», інвестори в цінні папери – фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, ЯКІ НАБУЛИ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЦІННІ ПАПЕРИ… А у попередньому абзаці представник Комісії визнає́, що обмеження обігу цінних паперів шкодить власникам цінних паперів. Тобто, у двох цих абзацах представник НКЦПФР стверджує, що НКЦПФР не допускає порушення прав інвесторів (власників), завдаючи їм шкоди.

Чи є межа цинізму позицій і дій посадових осіб НКЦПФР?

Описана «схема» блокування обігу цінних паперів є втручанням у здійснення права власності власниками цінних паперів та обмеженням у здійсненні такого права

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 16 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Отже, обмежуючи право власності власників цінних паперів у позасудовому порядку, слідчі, прокурори та посадові особи НКЦПФР фактично перебирають на себе повноваження суду.

Ці та деякі інші міркування спонукали свого часу деяких власників звертатися до адміністративних судів з позовною вимогою про скасування рішень НКЦПФР, яка під тиском чи у змові зі слідчими органами незаконно втручається у здійснення власниками цінних паперів права власності, перешкоджаючи у реалізації цього права. Однак, за окремим виключенням, судді адміністративних судів створили ганебну судову практику, за якою «дозволили» НКЦПФР безпричинно блокувати право власників розпоряджатися своєю власністю. При цьому на касаційному щаблі адміністративного судочинства у «дореформений» період таку практику встигли створити судді Вищого адміністративного суду України (ВАСУ) Калашнікова О.В., Горбатюк С.А., Мороз В.Ф. (ухвала від 19.09.2017 № К/800/15095/16), Смокович М.І., Калашнікова О.В., Мороз Л.Л. (ухвала від 15.03.2017 № К/800/18097/15), Мороз Л.Л., Горбатюк С.А., Калашнікова О.В. (ухвала від 01.03.2017 № К/800/17590/16), Смокович М.І., Леонтович К.Г., Чумаченко Т.А. (ухвала від 20.07.2016 № К/800/12119/16), Стрелець Т.Г., Голяшкін О.В., Заєць В.С. (ухвали від 28.01.2016 № К/800/26481/15 та від 01.10.2015 № К/800/15043/15), Єрьомін А.В. (ухвала від 06.07.2015 № К/800/30381/15, відмова у відкритті касаційного провадження).

Тим не менш окремі власники продовжували спроби відстоювати свої права. ПЕВНИМ ЧИНОМ НА ЦЕ ЇХ НАДИХАЛИ СПОДІВАННЯ НА ОБІЦЯНУ ВЛАДОЮ СУДОВУ РЕФОРМУ. Так, 09.02.2017 власник акцій емітента ПАТ «Актив Груп Консалтинг» (позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до НКЦПФР, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо зупинення обігу акцій без встановлення факту порушення, визнати протиправним та скасувати рішення НКЦПФР № 1133 від 22.11.2016 в частині зупинення обігу акцій ПАТ «Актив Груп Консалтинг». Рішення НКЦПФР приймалося на підставі Постанови від 03.11.2016, винесеної в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000001331 від 27.05.2016 старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України Колотигіною Т.В., якою (постановою) зобов'язано Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку на найближчому засіданні прийняти рішення про зупинення внесення змін у систему депозитарного обліку цінних паперів стосовно ряду товариств за переліком, в тому числі ПАТ «Актив Груп Консалтинг».

Окремі власники продовжують спроби відстоювати свої права через СПОДІВАННЯ НА ОБІЦЯНУ ВЛАДОЮ СУДОВУ РЕФОРМУ

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2018 (суддя Келеберда В.І.) у справі № 826/2212/17 адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1133 від 22.11.2016 «Щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів» в частині акцій ПАТ «Актив Груп Консалтинг».

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72280812

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 (судді Беспалов О.О., Губська О.А., Парінов А.Б.) у цій справі апеляційну скаргу НКЦПФР було задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2018 скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74325099

Тут принагідно слід зазначити, що якщо Комісія приймала рішення виключно в інтересах слідства, то чого б вона так люто боролася за ці свої рішення. Адже слідчий не тільки не оскаржував рішення суду першої інстанції, але навіть і у суди в якості Третьої особи не з’являвся.

Не погоджуючись з Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018, позивач подав касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (КАС ВС), спрямовану на оскарження вказаної постанови. Очевидно позивачу дуже повезло, що йому вдалося привернути увагу до цієї проблеми колегії суддів у складі головуючого Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П., які попередньо погодилися, що описане втручання у право власності власника акцій є незаконним. Виникла надія, що судова реформа нібито спрацювала. Однак при розгляді цієї касаційної скарги з’ясувалося, що вже у пореформений період судді Берназюк Я.О., Бучик А.Ю., Гриців М.І., які незважаючи на те, що приходили у Верховний Суд ПІД ГАСЛОМ «РЕФОРМ», насправді продовжили ганебну практику попереднього не-реформованого ВАСУ – Постанова від 21.08.2018 року у справі № 826/15448/17 (К/9901/54088/18).

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76027722

При цьому у Постанові вказано, що колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення НКЦПФР, ВИНЕСЕНОГО НА ПІДСТАВІ ПОСТАНОВИ СЛІДЧОГО. Судді також цинічно зазначили, що «постанова слідчого, направлена НКЦПФР, У ВСТАНОВЛЕНОМУ ПОРЯДКУ НЕ ОСКАРЖУВАЛАСЯ», не розуміючи або вдаючи, що не розуміють, що оскарження постанов такого типу на етапі досудового слідства КПК не передбачає, а до суду, як зазначено вище, такі кримінальні провадження ніхто доводити не збирається.

Відповідно колегія суддів у складі головуючого Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П. вимушені були винести розгляд справи № 826/2212/17 на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76732222

Здавалося, палата «реформованого» касаційного адміністративного суду повинна була б розібратися в проблемі. Однак з’ясувалося, що реформування виявилося не настільки глибоким, як очікувалося. Ухвалою від 30 січня 2019 року Палата у складі суддів Головуючого Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Берназюка Я.О., Гімона М.М., Гриціва М.І., Коваленко Н.В., Мороз Л.Л., Стародуба О.П. вирішили передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79556014

При цьому в ухвалі від 30 січня 2019 року Палата поставила декілька питань, на які вже відповів «нереформований» суд першої інстанції. Ці питання ми розглянемо нижче. Однак якщо зважити на Окрему думку судді Мороз Л.Л., яка, до речі, брала участь у створенні негативної судової практики (ухвали ВАСУ від 01.03.2017 та від 15.03.2017), то, можливо, на краще, що дана Палата не взяла на себе прийняття остаточного рішення. Автор вимушений приділити цій Окремій думці окрему увагу, оскільки у цьому тексті як у каплі води віддзеркалена уся некомпетентність суддів КАС ВС, яка була причиною створення зазначеної вище ганебної судової практики і яку не змоги подолати навіть «реформи».

Так, в Окремій думці суддя Мороз Л.Л. висловлюється проти передачі справи на розгляд Великої Палати і вважає, що спірні правовідносини не потребують всебічного аналізу з позиції суддів різної спеціалізації та можуть бути проаналізовані з позиції адміністративного суду.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79615842

При цьому суддя Мороз Л.Л. вже наперед вирішила, що чинні постанови слідчого підлягають виконанню Комісією та іншими суб'єктами владних повноважень, якщо вони НЕ СКАСОВАНІ СЛІДЧИМ СУДДЕЮ у порядку, встановленому КПК України. Тобто суддя Мороз Л.Л. наперед висловила свою правову позицію на користь відповідача – НКЦПФР.

Читаючи такі «окремі думки», не можна не дивуватися, як суддя «реформованого» (!) касаційного (!) адміністративного суду не соромиться публічно демонструвати своє невігластво, наголошуючи на тому, що обговорювані постанови слідчого підлягають оскарженню слідчому судді. Сюди ж слід віднести і «обґрунтування», наведені суддями Берназюком Я.О., Бучик А.Ю., Грицівом М.І. у Постанові від 21.08.2018 року.

Парадоксально виходить, що сама НЕЗАКОННІСТЬ таких постанов (в силу відсутності у слідчого повноважень щодо їх прийняття) і є гарантією неможливості їх скасування

Проблема полягає у тому, що КПК України передбачає виключний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора. При цьому посилання на необхідність оскарження саме слідчому судді наводить на думку, що мова ведеться про оскарження саме на етапі досудового розслідування. Перелік оскаржуваних актів на цій стадії кримінального процесу визначається статтею 303 КПК України, яка НЕ ПЕРЕДБАЧАЄ можливості оскарження постанов слідчого про заборону внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів.

КПК взагалі не передбачає прийняття слідчими постанов такого типу. Звичайно, вони не згадуються і серед тих, що підлягають оскарженню. Тобто парадоксально виходить, що сама НЕЗАКОННІСТЬ таких постанов (в силу відсутності у слідчого повноважень щодо їх прийняття) і є гарантією неможливості їх скасування. Однак, як казав класик, «маємо те, що маємо».

Якщо суддя Мороз Л.Л. взялася писати Окрему думку на цю тему, то для неї не зайво було б вивчити судову практику з цього приводу.

Наприклад, в ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 3 квітня 2017 року у справі № 11сс/796/1802/2017, яка (справа) розглядалася саме за скаргою акціонера ПАТ «Актив Груп Консалтинг», колегія суддів нібито спеціально для відома судді Мороз Л.Л. «визнала за необхідне зауважити», що зміст скарги свідчить про незгоду саме з РІШЕННЯМ СЛІДЧОГО про заборону внесення змін до депозитарного обліку щодо цінних паперів, ОСКАРЖЕННЯ ЯКОГО НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО Ч.1 СТ.303 КПК УКРАЇНИ, адже увага акцентувалася на тому, що рішення прийнято слідчим з перевищенням наданих йому повноважень.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65971282

В ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 13 вересня 2018 року у справі № 11-сс/796/4628/2018 вказано: «Так, ч. 1 ст. 303 КПК України встановлений вичерпний перелік рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування… серед переліку рішень слідчого чи прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому розслідуванні, відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України, не міститься рішення слідчого про заборону внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76647104

В ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року у справі № 11-сс/796/2492/2016 вказано: «Зокрема, ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, які рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування підлягають оскарженню. Зазначений перелік випадків є вичерпним. З представлених матеріалів вбачається, що 01.07.2016 року ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва зі скаргою на постанову старшого слідчого з ОВС ВКР СУ МГУ ДФС - ЦО з обслуговування великих платників податків Онищенко М.В. про зупинення обігу цінних паперів від 16.05.2016 року у кримінальному провадженні № 32015100110000354. Разом з тим, відповідно до вимог ч.2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого/прокурора [ніж перелічені у частині першій] не розглядаються під час досудового розслідування…».

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61162844

То про яке оскарження веде мову суддя Мороз Л.Л.? Напевно, їй також не зайве буде роз’яснити, що ухвали апеляційного суду, які вирішують справу по суті, подальшому (касаційному) оскарженню на стадії досудового слідства не підлягають.

Не вирішує питання і відкладання оскарження на стадію судового розгляду кримінальної справи по суті. По-перше, по більшості таких справ так зване «слідство» триває по 5-6 років, і безпідставне блокування розпорядження власністю на такий тривалий період є невиправданим. По-друге, як зазначено вище, ніхто ці кримінальні провадження реально до суду доводити не збирається. По-третє, і це, можливо, найголовніше, при розгляді судом кримінальної справи по суті не передбачено такого учасника судового кримінального провадження, як власник майна, якщо він не є обвинуваченим. Наприклад, в ухвалі Черкаського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2018 року у справі № 695/873/18 вказано: «Адвокат подав клопотання про залучення його представником третьої особи, що є власником арештованого майна у межах даного кримінального провадження, яке у подальшому визнано речовим доказом… ОСКІЛЬКИ ЧИННИМ КПК УКРАЇНИ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО ЗАЛУЧЕННЯ ДО СПРАВИ ОСОБИ, ПИТАННЯ ЩОДО АРЕШТУ МАЙНА ЯКОЇ ВИРІШУВАЛОСЯ НА СТАДІЇ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ, СУД ВВАЖАЄ, ЩО КЛОПОТАННЯ АДВОКАТА НЕ ПІДЛЯГАЄ ДО ЗАДОВОЛЕННЯ».

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76704188

Ця ухвала також оскарженню не підлягає.

З ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2018 року у справі № 826/13964/17 стало відомо, що НКЦПФР прийняла рішення від 23.04.2015 №583 «Щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів» на виконання постанови старшого слідчого ОВС слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області капітана юстиції Романчика М.І. від 14.04.2015 року, винесеної в межах досудового розслідування №22015101110000029 від 18.02.2015. В подальшому вказане кримінальне провадження було передано в провадження СУФР ГУ ДФС м. Києва та його матеріали були об'єднані із матеріалами кримінального провадження №32014100000000068 від 31.03.2014 року. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25.11.2015 року по справі №753/205557/15-к кримінальне провадження №32014100000000068 було закрито.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74453472

Отже, кримінальне провадження закрите ще 25.11.2015, а блокування обігу цінних паперів, яке прийняте у межах даного кримінального провадження, продовжується. Вказаний маразм можливий тільки тому, що вся ця вакханалія із зупиненням внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів знаходиться поза правовим полем.

З приводу відкладання перевірки та відновлення порушених прав на стадію судового слідства в ухвалі від 6 березня 2018 року у справі № 243/6674/17-к, провадження № 51-499км17, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду усі ці міркування підтверджені: «…не у всіх випадках кримінальні справи… будуть передані до суду з обвинувальним актом; підготовче засідання у суді першої інстанції, навіть якщо обвинувальний акт переданий до суду, МОЖЕ ВІДБУТИСЯ ЗАПІЗНО ДЛЯ ТОГО, ЩОБ БУТИ ЗДАТНИМ ВИПРАВИТИ ПОРУШЕННЯ; під час підготовчого судового засідання суддя не має повноважень вчиняти дії і приймати рішення, які можуть призвести до виправлення порушення Конвенції, спричиненого таким втручанням з боку держави (п. 73 ухвали).

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72670536

Вказаний маразм можливий тільки тому, що вся ця вакханалія із зупиненням внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів знаходиться поза правовим полем

Варто також зазначити, що є абсолютно неефективним способом захисту скарга прокурорам, оскільки прокурори повністю стають на бік слідства. Зокрема, у п. 62 Рішення Європейського Суду з прав людини від 30.03.2004 р. у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01) вказано, що скарги до прокурора вищого рівня насправді не можуть розглядатися, як «ефективні» та «доступні», оскільки статус прокурора за національним законодавством України та його участь у кримінальному провадженні проти заявника не надають достатньої гарантії для незалежного та безстороннього розгляду скарги заявника.

З моменту прийняття цього рішення якщо що і змінилося у позиціях прокурорів щодо захисту прав осіб, то тільки в гіршу сторону.

Таким чином, суддя Мороз Л.Л. пропонує явно неіснуючі способи правового захисту, що суперечить статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це ж виходить, що і попередню судову практику ВАСУ вона створювала під впливом своєї абсолютної некомпетентності у кримінальному процесі.

І взагалі цікаво: суддя Мороз Л.Л. пропонувала вирішити справу з позиції адміністративного суду, але широко посилається при цьому на норми КПК. До цих пір автору не було відомо, що Кримінальний процесуальний кодекс – це процесуальний документ для адміністративних судів.

Зазначене підтверджує, що дану справу можна ефективно вирішити спільним зусиллями суддів різних спеціалізацій, тобто у Великій Палаті Верховного Суду.

Що стосується питань, які поставила Палата, до з їх приводу слід зазначити таке.

Питання перше (пункт 51 ухвали від 30 січня 2019 року). Чи може Комісія зупиняти внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів певного емітента або певного власника З ПІДСТАВ, ПРЯМО НЕ ПЕРЕДБАЧЕНИХ ЗАКОНОМ УКРАЇНИ «Про державне регулювання ринку цінних паперів України», зокрема на підставі постанови слідчого?

Взагалі відповідь на це питання відома з 28 червня 1996 року – дати прийняття Конституції України. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти ЛИШЕ НА ПІДСТАВІ, В МЕЖАХ ПОВНОВАЖЕНЬ ТА У СПОСІБ, ЩО ПЕРЕДБАЧЕНІ КОНСТИТУЦІЄЮ ТА ЗАКОНАМИ УКРАЇНИ.

Тобто, якщо здійснення якихось забаганок влади прямо не передбачене законом, то цього робити суб’єкту владних повноважень точно не можна. Навіть якщо б слідчому така постанова була б дозволена законом, то і в цьому випадку без внесення відповідних змін до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів України» виконувати таку постанову слідчого немає підстав. Однак і слідчий не має повноважень приймати таку постанову в силу згаданої вище ч. 1 ст. 16 КПК України.

Зрозуміло, що «завдяки» свавіллю влади, яке останніми роками отримало жахливе поширення, вказана норма Конституції України перетворилася на декларацію. Але хоча б суди повинні протидіяти цьому?

Питання друге (пункт 60 ухвали від 30 січня 2019 року). Чи відповідає зазначеним вище умовам рішення Комісії, ухвалене на виконання постанови слідчого, щодо обмеження права власності, прийнятої без відповідних рішень слідчого судді чи суду?

Тут очевидно проглядається негативна відповідь.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати ЗАКОННІ вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Відповідно до ч. 7 ст. 110 КПК України, постанова слідчого, прокурора, ПРИЙНЯТА В МЕЖАХ КОМПЕТЕНЦІЇ ЗГІДНО ІЗ ЗАКОНОМ, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

Згідно ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється ЛИШЕ НА ПІДСТАВІ ВМОТИВОВАНОГО СУДОВОГО РІШЕННЯ, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Тобто, виконанню підлягають лише законні рішення слідчого, прийняті в межах його компетенції. При цьому слідчому прямо заборонено втручатися у здійснення особами правомочностей власника без рішення суду.

Варто нагадати, що практично усі судові рішення адміністративних судів, які прийняті на користь НКЦПФР, не містять посилання на будь-яку конкретну норму закону щодо права блокування обігу на підставі постанови слідчого, крім того, що суди читають наведені вище ч. 5 ст. 40 та ч. 7 ст. 110 КПК України, не помічаючи відповідно слова́ «ЗАКОННІ» та «В МЕЖАХ КОМПЕТЕНЦІЇ».

Питання третє (пункт 63 ухвали від 30 січня 2019 року). Чи не є така постанова втручанням у дискреційні повноваження Комісії, передбачені пунктом 30 частини першої статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів України»?

В даному випадку необхідно визнати, що такі постанови слідчого є не втручанням у дискреційні повноваження Комісії, а злочинним примушуванням до вчинення незаконних дій. Наприклад, із матеріалів судових справ автору відомо, що при прийнятті рішення НКЦПФР № 1133 від 22.11.2016 Комісія нібито пручалася, попереджаючи слідчого про порушення прав власників. В подальшому Комісія вже не пручалася.

Важливо підкреслити, що реалізація повноважень НКЦПФР за пунктом 30 частини першої статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів України» можлива тільки при виявленні порушень з боку емітента і не навічно, а до усунення цих порушень. Отже, на виконання постанови слідчого НКЦПФР вимушена вийти за межі повноважень і робити вигляд, що таких порушень немає.

Питання четверте (пункт 66 ухвали від 30 січня 2019 року). Чи може вважатися ефективним засобом правового захисту власника цінних паперів звернення до адміністративного суду з позовом про скасування рішення Комісії, звернення до загального суду зі скаргою на постанову слідчого чи одночасне звернення з позовом і скаргою?

Вище вказано, що у межах поточного кримінально-процесуального законодавства подача скарги на постанову слідчого є неефективною, оскільки вважається, що такого типу постанови оскарженню не підлягають. Можливо, ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ НАДАСТЬ ЦІЙ ТЕЗІ ІНШЕ ТЛУМАЧЕННЯ І ЗРОБИТЬ ВИСНОВОК ПРО МОЖЛИВІСТЬ ТАКОГО ОСКАРЖЕННЯ.

До тих пір необхідне звернення до адміністративного суду, який повинен подолати попередню ганебну судову практику, яка абсолютизує безальтренативність виконання постанов слідчого, навіть незаконних, і повністю ігнорує конституційні права власників.

Хоча хто ж за́раз пам’ятає про конституційні права? Головне – прокурорів та слідчих не образити…

Тут і далі при цитуванні висловів з відзиву окремі фрагменти виділені автором статті.

Орфография, пунктуация и стилистика автора сохранены. Мнение автора данной публикации может не совпадать с мнением редакции. Редакция StockWorld не несет ответственности за информацию, содержащуюся в данном материале.
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter