Авторизация на порталеРегистрация на портале

Авторизация на портале

Авторизуясь на www.stockworld.com.ua Вы получаете доступ к расширенному функционалу портала: комментированию публикаций, организации встреч и участию в мероприятиях, созданию собственного профиля и просмотру профилей других зарегистрированных пользователей портала
РегистрацияЗабыли пароль?
Также Вы можете авторизироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях. Вы автоматически принимаете на себя условия Правил поведения на портале, а также условий перепечатки и другого использования материалов портала
Авторизация на порталеРегистрация на портале
Также Вы можете зарегистрироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях :
29.10.2021 | 09:13
4433
0

Податкові наслідки реінвестування дивідендів

Згідно статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом

Згідно статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Тобто, у цій вимозі ключовими словами, очевидно, є «встановлених законом». Однак незважаючи на численні зміни влад, численні реорганізації податкової служби та зміни її кадрового складу, прибрати прагнення працівників податкової служби порушувати закони при перевірках і донарахуваннях податків не вдається. Як написав у Фейсбуці після чергової виграної судової справи з податковим органом один мій клієнт і товариш (в перекладі на українську), «замість того, щоб заробляти гроші, з яких платити по чесному податки, займатися громадськими справами або сексом, зустрічатися з друзями, читати цікаві книги, я за останні шість років непродуктивно витратив купу часу (і грошей) на скарги, судові процеси, пояснення податковим [міліціянтам]. Спеціально подивився – більшість тих, хто організували мені це задоволення, продовжують працювати в державних органах, дехто навіть на більш високих посадах. Раніше між відбиванням від податкових наїздів і наступними податковими наїздами на мене чи мій бізнес проходив деякий час, зараз, поки я відбивався від попереднього наїзду, позови за наступним вже розглядаються судами. Бачачи таку динаміку, аналізуючи еволюцію системи державного управління і законодавчі акти в різних сферах останніх років, мені все важче знаходити приводи для патріотизму і відповіді на питання: "навіщо мені це?"».

https://www.facebook.com/Lubovich2012/posts/2286779441455210?comment_id=2287250424741445&reply_comment_id=2287575074708980&notif_id=1631012043011449&notif_t=mentions_comment&ref=notif

Отже, українська податкова служба реформуванню не піддається, а тому судові процеси за її участю будуть, які і раніше, актуальними.

Однією з ознак податкових спорів є те, що фабули цих спорів повторюються. Навіть коли одному з платників податків вдається довести неправоту податкового органу у суді, інший податковий орган пише в акт перевірки ту ж саму нісенітницю. З цього приводу адвокат І. Головань вказує, що у більшості випадків необґрунтованість претензій [податківців] вдається довести [в суді]. Однак пишуться все нові і нові акти. Причина – абсолютна безвідповідальність працівників податкової служби. Завдаючи підприємцям колосальні збитки, обумовлені витратами доведенням власної правоти, поразку в суді вони сприймають спокійно. Не вдалося зараз – завтра складемо новий акт.

https://blogs.pravda.com.ua/authors/golovan/4d6b6c177f1f1/

Одним із напрямків постійного донарахування податків є нарахування податків на інвестиції. І це в країні, власті якої постійно волають про недостатність інвестицій. Розглянемо податкові наслідки інвестування і реінвестування.

Відповідно до підпунктів б) та в) пп. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, б) фінансові інвестиції – господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на:прямі інвестиції – господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою; портфельні інвестиції – господарські операції, що передбачають купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку; в) реінвестиції – господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.

Здавалося б бажаючи інвестицій, держава повинна була б ставитися до таких інвесторів особливо трепетно. Однак насправді часто саме такі інвестори стають ціллю для податкових атак. Зокрема, часто виникають спори щодо податкових наслідків продажу часток у статутному капіталі господарських товариств, отриманих внаслідок здійснення інвестицій чи реінвестицій.

Згідно пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, включається: інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу.

Разом із тим, виникає питання вартості цих інвестицій для врахування в податковому обліку при їх наступному продажі. Ключовою проблемою при цьому є врахування/неврахування номінальної вартості отриманих інвестицій в податковому обліку як витрат.

Вирішуючи цю проблему, слід зазначити, що у пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України вказано, що придбанням інвестиційного активу вважаються операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи-резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Отже, є прямі підстави вважати, що сума внеску у статутний капітал господарського товариства в обмін на корпоративну частку і є витратами на придбання цієї частки, що також і підтверджується судами (див. нижче).

За таких умов, економічним змістом реінвестування є отримання учасником товариства дивідендів і одночасне внесення цих дивідендів в оплату частки у господарському товариству. Отже, є підстави вважати, що сума реінвестованих дивідендів також є витратами на придбання цієї частки.

Зазначений висновок систематично підтверджувався судами, починаючи з 2004 року. Так, у Постанові Вищого господарського суду України від 23.12.2004 р. у справі № 32/172 (справа розглядалася до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України, далі – КАСУ) зазначено, що у випадку реінвестицій компенсацією за додатково отримані корпоративні права є неотриманні дивіденди. Отже, оскільки емітент є продавцем акцій, а інвестор є їх покупцем, і придбання акцій було здійснено за компенсацію, то вартість отриманих внаслідок реінвестицій акцій законно відноситься до складу витрат по операціям з цінними паперами (посилання міститься у статті автора «Реінвестиції дивідендів як витрати на придбання інвестиційного активу». Юридична газета. 30.09.2014 р. № 24-25 (417-418). С. 36-37).

В ухвалі від 22.08.2013 р. № К/9991/25525/12 Вищого адміністративного суду України (далі – ВАСУ) вказано, що позивачем (фізичною особою) витрачено власний грошовий дохід у вигляді дивідендів на придбання інвестиційного активу – цінних паперів, а сума дивідендів на яку було збільшено номінальну вартість акцій по суті і економічному змісту є операцією з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи-резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права, тобто, позивачем правомірно включено до складу витрат на придбання додатково випущених акцій ПАТ «Реконструкція» реінвестованих дивідендів та враховано їх при обчисленні інвестиційного прибутку.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/33465957

Зазначені висновки стосуються також корпоративних прав у вигляді іншому, ніж акції. Так, у Постановах ВАСУ від 30.09.2013 р. № К-50402/09 та від 16.09.2014 р. № К/800/50358/13 розглянуті справи за позовом фізичної особи щодо податкових наслідків відчуження майнових прав у вигляді паю співвласника у статутному фонді колективного підприємства. В результаті розгляду справ ВАСУ визнав, що збільшення статутного фонду емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів збільшує вартість частки окремого платника. При цьому відбувається пропорційне збільшення обох часток – як тієї, дохід від продажу якої не входить до складу оподатковуваного доходу, так і тієї, вартість придбання якої є витратами платника та на суму яких має зменшуватися оподатковуваний дохід.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/34179772

https://reyestr.court.gov.ua/Review/40843041

Ця позиція стабільно підтримується Верховним Судом України, наприклад, у Постановах від 26.03.2013 р. № 21-52а13; від 24.09.2013 р. № 21-254а13; від 19.11.2013 р. № 21-335а13; від 21.01.2014 р. № 21-461а13. Так, у Постанові від 21.01.2014 р. № 21-461а13 зазначається, що збільшення статутного фонду емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів збільшує вартість частки окремого платника, вартість придбання якої є витратами платника та на суму яких має зменшуватися оподатковуваний дохід.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/30900184

https://reyestr.court.gov.ua/Review/34064378

https://reyestr.court.gov.ua/Review/35794480

https://reyestr.court.gov.ua/Review/37148350

Таким чином, тривала судова практика свідчить про те, що інвестиційні ресурси (корпоративні права), отримані внаслідок реінвестування дивідендів, мають свою вартість, яка дорівнює сумі нарахованих дивідендів. Ця вартість враховується як витрати при визначенні бази оподаткування фінансового результату від продажу таких активів.

Даний ретроспективний аналіз свідчить, по-перше, про те, що питання врахування у витратах на придбання часток суми реінвестованих дивідендів вирішене вже у судових рішеннях дореформеного періоду (2016-2017 рр.), і повторно повертатися до цієї проблеми нібито не варто, а по-друге, хоча правові позиції дореформених спеціалізованих касаційних судів не підлягають обов’язковому врахуванню у судовій практиці постреформеного періоду, але позиції Верховного Суду України такому врахуванню обов’язково підлягають відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАСУ.

Так у Постанові від 15 січня 2019 року у справі № 2а-9145/09/2670, адміністративне провадження № К/9901/1929/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказано: «Доводи, викладені в касаційній скарзі [податкового органу], не спростовують правильність висновку [про відсутність підстав для донарахування податків] оскільки фактично зводяться до переоцінки досліджених та оцінених судами попередніх інстанцій доказів у ході розгляду справи. При цьому таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 26.03.2013 та від 24.09.2013 (справи №№ 21-52а13, 21-254а13 відповідно), який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України».

https://reyestr.court.gov.ua/Review/79207840

Але незважаючи на таку, здавалося б судову практику, податкові органи продовжують донараховувати податки на інвестиційний дохід, не визнаючи витратами на придбання частки реінвестовані дивіденди. Такі випадки розглянуті у справах № 520/1366/19 (податкове повідомлення-рішення від 14.12.2018 № 0006321305) та № 640/11305/19 (податкові повідомлення-рішення від 03.04.2019 №№ 0025574202 та 0025594202). Разом із тим, касаційне провадження у цих справах відбулося вже постреформеним Верховним Судом, і висновки цих постанов є обов’язковими для врахування в порядку ч. 5 ст. 242 КАСУ.

З приводу механізму реінвестиції дивідендів у Постанові від 06 жовтня 2020 року у справі № 520/1366/19 роз’яснено наступне: «З нарахуванням позивачу дивідендів в розмірі 32.988.075,00 грн. у нього виникло право власності на ці грошові кошти. Позивач розпорядився ними шляхом реінвестування в статутний капітал ТОВ «Видавнича група «Основа»», що фактично є операцією із внесення коштів до статутного капіталу товариства в обмін на корпоративні права та є витратами позивача на придбання інвестиційного активу (частки в статутному капіталі товариства)».

Відповідно Верховний Суд підтвердив наступні висновки:

 суди попередніх інстанцій встановили, що позивач придбав частки у статутному капіталі ТОВ «Видавнича група «Основа»» (корпоративні права) у розмірі 5 % за 800,00 грн. та у розмірі 70 % за 11.200,00 грн. за договорами купівлі-продажу частки у статутному фонді від 20.09.2010, а також реінвестував дохід, отриманий як дивіденди, в розмірі 32.988.075,00 грн. в статутний капітал ТОВ «Видавнича група «Основа»;

 далі зробимо підрахунок: 800,00 грн. + 11.200,00 грн. + 32.988.075,00 = 33.000.075,00 грн.;

 далі Верховний Суд вказує, що 14.08.2017 позивач продав ТОВ «Тріада Принт» частку у статутному капіталі ТОВ «Видавнича група «Основа»» у розмірі 75% за 33.000.075,00 грн.;

 далі Верховний Суд робить висновок, що оскільки витрати позивача на придбання інвестиційного активу  склали 33.000.075,00 грн., а дохід від його продажу – 33.000.075,00 грн., відповідно до норм пункту 170.2 статті 170 ПК позивач не отримав інвестиційний прибуток.

Тобто, до складу витрат на придбання проданого інвестиційного активу Верховний Суд включив реінвестовані дивіденди.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/92051592

У Постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 640/11305/19 Верховний Суд прийшов до аналогічних висновків:

«З нарахуванням позивачу дивідендів в розмірі 92.277.313,19 грн. у нього виникло право власності на ці грошові кошти. Позивач розпорядився ними шляхом  реінвестування в статутний капітал ТОВ «ГПІ-5», що фактично є операцією із внесення коштів до статутного капіталу товариства в обмін на корпоративні права та є витратами позивача на придбання інвестиційного активу (частки в статутному капіталі товариства).

Внаслідок реінвестування учасниками ТОВ «ГПІ-5» дивідендів статутний капітал товариства збільшився з одночасним збільшенням в грошовому вимірі частки позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки податкового органу про заниження позивачем інвестиційного прибутку на суму 92.210.146 грн. (92.860.146,51 грн. (договірна сума продажу інвестиційного активу) – 650.000 грн. (сума за яку позивачем було придбано корпоративні права), та донарахування відповідачем на вказану суму грошових зобов`язань у розмірі 16.597.826,37 грн. (за основним платежем) (92.210.146,5 грн. х 18 %) та відповідно військового збору у встановлено розмірі.

Оскільки витрати позивача на придбання інвестиційного активу склали 92.927.313,19 грн. (650.000 грн. (сума за яку позивачем було придбано корпоративні права) + 92.277.313,19 (реінвестовані дивіденди), а дохід від його продажу 92.860.146,51, відповідно до норм пункту 170.2 статті 170 ПК позивач не отримав інвестиційний прибуток.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 520/1366/19».

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96463708

Отже, реінвестування дивідендів – це витрати на придбання інвестиційного активу у вигляді реінвестованої частки.

Зазначені висновки можуть бути корисними при відстоюванні платниками податків своїх правових позицій.

Орфография, пунктуация и стилистика автора сохранены. Мнение автора данной публикации может не совпадать с мнением редакции. Редакция StockWorld не несет ответственности за информацию, содержащуюся в данном материале.
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter
Stockworld's telegram
Календарь новостей
Подробнее
Подробнее