Авторизация на портале

Авторизуясь на www.stockworld.com.ua Вы получаете доступ к расширенному функционалу портала: комментированию публикаций, организации встреч и участию в мероприятиях, созданию собственного профиля и просмотру профилей других зарегистрированных пользователей портала
Также Вы можете авторизироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях. Вы автоматически принимаете на себя условия Правил поведения на портале, а также условий перепечатки и другого использования материалов портала
Также Вы можете зарегистрироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях :
15.07.2019 | 15:23
1695
0

Ілюстрація узаконеного державою грабунку міноритарних акціонерів

Визначення ціни примусового викупу акцій («сквіз-аут») ПрАТ «Авдієвський коксохімічний завод» як ілюстрація узаконеного державою грабунку міноритарних акціонерів

В травні 2018 року Компанія Barlenco Ltd (Nicosia, Cyprus), скориставшись можливістю, наданою ч. 4 ст. 65-2 Закону України (далі – ЗУ) «Про акціонерні товариства», надіслала до ПрАТ «Авдієвський коксохімічний завод» (далі – ПрАТ «АКХЗ», Товариство) публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства (процедура «сквіз-аут»). У цій вимозі «цінова пропозиція» виглядала наступним чином: ціна придбання акцій визначена у розмірі 15,00 гривень за одну просту іменну акцію і встановлена як найвища з наступних:

– найвища ціна акції, за якою заявник вимоги та/або його афілійовані особи придбавали акції ПрАТ «АКХЗ» протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ «АКХЗ» включно з датою набуття (15,00 грн.);

– ринкова вартість акцій ПрАТ «АКХЗ», визначена суб’єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій,– 26.04.2018 р. (13,13 грн.);

– середній біржовий курс за останні три місяці, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ «АКХЗ», визначений ПАТ «Українська біржа» (9,6723 грн.).

Варто відразу зазначити, що ця тріада цін визначена неправильно. Так, згідно ч. 5 ст. 65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства» (в редакції від 06.01.2018, тобто чинній на травень 2018 року), ціною обов’язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних:

1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;

2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;

3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб’єктом оціночної діяльності відповідно до статті 8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.

Тобто, жодної мови про середній біржовий курс тут не йдеться.

Правда, тут підметушилася Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), яка (в особі члена Комісії М. Лібанова), на прохання керівництва ПрАТ «АКХЗ», «роз’яснила» керівництву, що у випадку, коли акції перебувають в обігу на фондових біржах, у якості ціни викупу можна брати середній біржовий курс за останні три місяці. При цьому М. Лібанов посилався не на ст. 65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства», а на ст. 8 цього Закону, хоча спеціальною нормою у даному випадку є ст. 65-2, а вона відсилає до ст. 8 виключно в контексті оціночної діяльності. Більше того, відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства», акціонерне товариство не пізніш як за 25 робочих днів з дня отримання повідомлення про набуття домінуючого контрольного пакета акцій повинно затвердити ринкову вартість акцій товариства, визначенусуб’єктом оціночної діяльності відповідно до статті 8 цього Закону.

Чому ж пану М. Лібанову зрадило знання закону, у розробці та лобіюванні якого він брав безпосередню участь? Очевидно, це пов’язано із тим, що у даному випадку ПрАТ «АКХЗ» біржова ціна була найнижчою, і її було вигідно використовувати керівництву Товариства та домінуючому власнику. Бо у випадках, які грають на користь міноритарних акціонерів, НКЦПФР шукає будь-яку можливість не дозволити застосувати біржові ціни.

Втім, як би там не було, нібито найвищою ціною виявилася ціна 15 грн., за якою заявник вимоги придбавав акції ПрАТ «АКХЗ».

Варто зазначити, що до звернення зацікавлених міноритарних акціонерів, які не погоджувалися з такими цінами викупу, до суду, подробиці описаного ціноутворення трималися керівництвом ПрАТ «АКХЗ» у таємниці. Акціонерам було відмовлено в отриманні копії протоколу засідання Наглядової Ради товариства, де було затверджено нібито «ринкову» ціну 13,13 грн., а також відмовлено і в отриманні «святая святих» – Звіту про оцінку майна у вигляді акцій. І тільки внаслідок звернення акціонера до суду (справа № 905/671/19) відповідні документи були отримані (витребувані) через суд.

У процесі вивчення цих документів з’ясувалося, що ціна 15 грн., за якою заявник вимоги придбавав акції ПрАТ «АКХЗ», встановлена у досить дивний спосіб. По-перше, вона була встановлена лише за одним договором, тобто долю сотень міноритарних акціонерів вирішив лише один договір. По-друге, цей договір датований 26.04.2019 року, тобто укладений безпосередньо перед процедурою сквіз-ауту, причому з продавцем – юридичною особою.

Натомість 27.03.2018 року ПрАТ «АКХЗ» оприлюднює повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів ПрАТ «АКХЗ» 27.04.2018 року, де, серед інших питань, планувалося прийняти рішення про виплату дивідендів у розмірі 9,68920218 гривень на 1 (одну) просту акцію. Якщо у продавця є аналітична служба бодай мінімально необхідної кваліфікації, то така аналітична служба повідомила б, що продавати акції за ціною 15 грн. за 1 штуку при запланованому розмірі дивідендів 9,68920218 гривень на 1 (одну) штуку є вкрай невигідним. Так, за найпростішою дивідендною моделлю розрахунку ринкової вартості акцій, при постійному рівню дивідендів у часі (а є підстави вважати, що такий рівень дивідендів буде постійним, оскільки власнику вигідно перекачувати гроші на себе, та ще й у офшор) розрахунок вартості акцій здійснюється за формулою:

формула

де p0 – вартість акцій; D0 – річний дивіденд; г - ставка доходу, необхідна інвестору.

Якщо взяти хоча б облікову ставку Національного Банку України (НБУ) у першому півріччі 2018 року у розмірі 17 % , то вартість акцій, розрахована відповідно до дивідендної моделі, повинна становити:

p0 = 9,68920218 / 0,17 = 39,35 гривні.

Тобто, нормальною ціною продажу було порядку 40 гривень, але ніяк не 15 грн.

Аналогічно, викуп акцій у міноритарних акціонерів за ціною річного дивіденду є просто узаконений державою грабунок, оскільки при відсутності такого примусу у акціонерів був би дивіденд, який майже дорівнює ціні «викупу», і залишилися б акції.

Простіше кажучи, чи погодилась б Компанія Barlenco Ltd продати увесь свій 100%-ий пакет акцій ПрАТ «АКХЗ» за 15 грн. * 195.062.500 штук = 2.925.937.500 гривень (приблизно $ 110 млн.), якщо б не більше, ніж через 1 місяць очікувала б тільки дивідендів 9,68920218 грн. * 195.062.500 штук = 1.890.000.000 гривень і у наступних роках ще по стільки ж?

Але найбільш смішною і одночасно сумною виглядає історія з оцінкою майна (акцій), яка (оцінка) складена ТОВ «Оціночний стандарт» (виконавець-оцінювач Чепенко О.А.).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна, перш за все, національних стандартах, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (КМУ). Відповідно до пункту 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 р. № 1440 (далі – НС-1), об'єкти оцінки у нематеріальній формі – об'єкти оцінки, які не існують у матеріальній формі, але дають змогу отримувати певну економічну вигоду. До об'єктів у нематеріальній формі належать фінансові інтереси (частки (паї, акції), опціони, інші цінні папери та їх похідні, векселі, дебіторська і кредиторська заборгованість тощо), а також інші майнові права.

Отже, акції віднесені до категорії «фінансові інтереси».

Відповідно до пункту 38 НС-1, для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи:

-витратний (майновий – для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів);

-дохідний;

-порівняльний.

Отже, для оцінки акцій як фінансових інтересів майновий підхід визнаний обов’язковим. Тому оцінювач повинен був гарно постаратися, щоб відмовитися від майнового підходу. Однак оцінювач цей метод не застосував.

Відповідно до пункту 36 НС-1, оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.

Тобто, навіть якщо визнати за можливе застосування іншого (порівняльного) підходу, то цей метод за будь-яких умов не міг бути єдиним, а з огляду на наведений вище пункт 38 НС-1, а також судову практику (про що буде сказано нижче), майновий підхід повинен бути застосований обов’язково.

Відповідно до абзацу 2 пункту 37 НС-1, неможливість або недоцільність застосування певного методичного підходу, пов'язана з повною відсутністю чи недостовірністю необхідних для цього вихідних даних про об'єкт оцінки та іншої інформації, окремо обґрунтовується у звіті про оцінку майна. Як же обґрунтовується відмова від майнового методу у Звіті?

Оцінювач вказує (стор. 12 Звіту): «З огляду на те, що оцінювачам не були в достатній мірі доступні дані бухгалтерської звітності ПрАТ «АВДІЇВСЬКИИ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» (в тому числі облікові дані про пооб’сктну балансову вартість активів Акціонерного товариства із зазначенням інформації про проведення їх останньої переоцінки з метою актуалізації та/або відображення її результатів в бухгалтерському обліку та/або з мстою введення в експлуатацію новоствореннх та/або надлишкових активів, – проведення розрахунків оціночної вартості пакета акцій у рамках майнового підходу не представляється можливим і буде містити не обґрунтовані припущення».

Насправді таке обґрунтування є сором і ганьба.

З точки зору здорового глузду ця логіка є незбагненною – Товариство найняло оцінювача для оцінки його акцій, але доступу до необхідних даних та документів не надало.

З юридичної точки зору це означає наступне. На стор. 7, в розділі 1.1 Звіту, вказано, що юридичною підставою виконання даної роботи є Договір № 438/18 Ю від 30.04,2018 р. між ПрАТ «АКХЗ» (Замовник), і Суб'єктом оціночної діяльності – ТОВ «Оціночний стандарт» (Виконавець). Предмет Договору – виконання робіт з оцінки пакета акцій.

Тобто юридично зафіксовано, що Замовником оцінки майна є ПрАТ «АКХЗ». Однак відповідно до ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки. Отже, надання необхідної інформації – це обов’язок Замовника (Товариства).

Тобто, або оцінювач у змові із Замовником просто не схотів отримати необхідну інформацію, або Замовник саботував надання необхідних даних, щоб не допустити справедливу оцінку.

У будь-якому випадку обґрунтування відмови від майнового методу є неправомірним, а з огляду на пріоритет його застосування для оцінки акцій як фінансових інтересів відмова від цього методу робить Звіт таким, що не відповідає законодавству з оцінки майна. Зазначені міркування кореспондуються із практикою реформованого Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (КГС ВС). У пункті 34 Постанови від 12.02.2019 р. у справі № 914/1096/18 КГС ВС вказане наступне: «Отже, вартість майна товариства, що підлягає виплаті учаснику при його виході з товариства, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов'язань, тобто відповідати вартості чистих активів пропорційно до частки учасника в статутному капіталі товариства».

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80118082

Важливо підкреслити, що вихід з господарського товариства є універсальним поняттям, незалежно від форми, у якій створено товариство. Згідно ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства мають право, зокрема, вийти у встановленому порядку з товариства. Тобто, поняття «вихід», «вибув» означає ситуацію, коли учасник товариства у той чи інший спосіб припиняє бути учасником товариства (як вказано у цитовані вище ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України, у порядку, встановленому законом).

У процесі сквіз-ауту позбавлення акціонера 100 % належних акціонеру акцій означає, що акціонер вибув з кола учасників. З іншого боку, відповідно до абзацу 6 пункту 40 НС-1, особливості застосування майнового підходу встановлюються відповідними національними стандартами щодо оцінки об'єктів у формі цілісних майнових комплексів та у формі фінансових інтересів.

Відповідно до пункту 10 Національного стандарту № 3 «Оцінка цілісних майнових комплексів», затвердженого постановою КМУ від 29.11.2006 р. № 1655 (далі – НС-3); метод накопичення активів полягає у визначенні чистої вартості активів цілісного майнового комплексу. Чиста вартість активів цілісного майнового комплексу визначається як різниця між вартістю активів та вартістю його зобов'язань, визначених на дату оцінки відповідно до вимог пункту 11 цього Стандарту.

Тобто, показник чистих активів, який згадується у цитованій вище Постанові КГС ВС від 12.02.2019 р., точно відповідає показнику, який визначається майновим методом.

В умовах балансових показників ПрАТ «АКХЗ» вартість чистих активів складає 10.590.975.000 гривень. При кількості акцій Товариства 195.062.500 штук, чиста вартість однієї акції 10.590.975.000 / 195.062.500 = 54,3 гривні.

Ця ціна є найбільшою серед тих, що враховані у публічній безвідкличній вимозі. Тому саме ця ціна повинна бути визнана як ринкова та така, що відповідає умовам ст.ст. 8, 65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства» та цитованій вище Постанові КГС ВС від 12.02.2019 р.

Ось чому оцінювач за будь-яку ціну прагнув уникнути майнового підходу.

Що стосується посилання пункту 10 НС-3 на необхідність корегувань за пунктом 11 НС-3, то з приводу таких корегувань також висловився КГС ВС у Постанові від 12.02.2019 р.: «Отже, законодавцем передбачено право учасника, який вийшов з товариства, вимагати визначення вартості його частки у статутному капіталі товариства, що підлягає йому до виплати у зв'язку з виходом з товариства, на підставі даних дійсної (ринкової) вартості майна товариства у разі незгоди учасника із вартістю, за якою майно обліковується на балансі товариства на дату виходу учасника з товариства.

Тобто, Верховний Суд вказав, що розрахунки з учасником, який вибув, гарантуються за вартістю чистих активів за балансом. Вимагати переоцінки – це право учасника, який вибув. Саме така правова позиція попередньо була сформована у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14, на що послалася і колегія суддів у Постанові від 12.02.2019 р.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73896751

Зокрема, у Постанові Великої Палати Верховного Суду вказано:

«6.8. Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов'язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства. 6.9. За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів».

Отже, безумовним правом учасника є вимагати розрахунки за балансом. Вимагати дооцінок вище балансу є правом учасника.

При цьому суди стають на позиції пріоритету прав учасника вимагати найкращу ціну викупу. Фактично ці правові позиції означають, що суди надають перевагу майновому методу, як це зазначено у пункті 38 НС-1, за методикою оцінки відповідно до пунктів 10, 11 НС-3. Таким чином, відмова оцінювача від використання майнового підходу є грубим порушенням пункту 38 НС-1, а обґрунтування відмови від використання майнового підходу є грубим порушенням ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Крім того, такі дії суперечать описаним правовим позиціям Верховного Суду.

Як же фактично оцінювач отримав ціну 13,13 грн.?

Для отримання цієї ціни (завданням, очевидно, було – отримати ціну не вище 15 грн., інакше прийшлось би встановлювати цю більш високу ціну) оцінювач використав так званий «порівняльний» метод, беручи ціни на акції аналогічних емітентів з фондового ринку. При цьому звертає увагу, що оцінювач сором’язливо не вказує джерела, де він взяв формули для розрахунку, наведені у Звіті. Однак аналіз свідчить про те, що ці формули взяті з Порядку визначення оціночної вартості пакетів акцій акціонерних товариств, що пропонуються для конкурентного продажу, затверджений Наказом Фонду державного майна України від 23.01.2004 р. № 105 (у редакції наказу Фонду державного майна України від 23.03.2016 № 577), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 січня 2004 р. за № 135/8734) – далі – Порядок № 105. Застосування цього методу підтверджується також і в рецензії Фонду державного майна України (ФДМУ) від 24.07.2018 року, яка (рецензія) виконана заступником начальника Управління ФДМУ Т.В. Моругою.

Однак згідно пункту 1 Порядку № 105, цей Порядок визначає процедуру проведення стандартизованої оцінки пакетів акцій акціонерних товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), що підлягають продажу на аукціоні на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців... Стандартизована оцінка пакета акцій акціонерного товариства проводиться органом приватизації.

Отже, цей Порядок не призначений для використання оцінювачем з метою встановлення кінцевої ціни, а призначений виключно для визначення органом приватизації стартової ціни, яка у подальшому буде підвищуватися на конкурентних засадах.

У нашому ж випадку Порядок застосований для визначення кінцевої ціни – без будь-яких шансів на підвищення у процедурі продажу.

І саме тут на сцену виходить ще один суб’єкт правовідносин з оцінки майна – ФДМУ. Недолугість та нікчемність правового регулювання та контролю у сфері оціночної діяльності з боку ФДМУ проявляється в історії з оцінкою акцій ПрАТ «АКХЗ» у всій своїй красі.

Так, у пункті 7 згаданої вище Рецензії від 24.07.2018 року на копію Звіту про оцінку вартості 1-єї акції … ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» вказано: «За текстом копії Звіту оцінювач посилається на норми Порядку … № 105… Також, застосовані суб’єктом оціночної діяльності оціночні процедури в межах згаданих вище методів в цілому відповідають оціночним процедурам методів порівняльного підходу, визначених в Порядку». При цьому застосування Порядку № 105 недоліком не визнає́ться.

Однак у рецензії члена Експертної Ради Українського товариства оцінювачів (УТО), члена Екзаменаційної Комісії оцінювачів, Заслуженого експерта-оцінювача УТО А.М. Чиркіна, яка (рецензія) підготовлена проти оцінювача, який видав оцінку на користь міноритарного акціонера (іншого акціонерного товариства), при розгляді справи цього оцінювача на Екзаменаційній комісії, де ФДМУ підтримував кримінальне провадження, відкрите працівниками прокуратури, про що автор писав раніше

https://www.stockworld.com.ua/ru/column/ukrayins-ka-prokuratura-iak-arbitr-u-korporativnikh-sporakh

рецензентом вказано: «Починаючи зі стор. 10 (Розділ 2. Методологія незалежної оцінки), Виконавець замінює методологію незалежної оцінки, закріплену зокрема в НС 1 та НС 3, методологією стандартизованої оцінки, закріпленою Наказом ФДМ України № 105 від 23.01.2004 «Про затвердження Порядку визначення початкової вартості пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що підлягають продажу на конкурсах». Цей Порядок мав дуже вузьку сферу застосування та не мав майже ніякого відношення до саме незалежної оцінки цінних паперів. Крім того, вартість, що визначалася відповідно до цього порядку, – це оціночна вартість, а не така, що визначається на засадах незалежної оцінки і тим більше не ринкова вартість. Таким чином, вже на стадії обрання методології оцінки і до кінця Звіту Виконавець повністю відійшов від виконання незалежної оцінки».

Таким чином, ФДМУ діє за принципом «Чего изволите»: потрібно підтвердити оцінку на користь мажоритарного власника – Порядок № 105 застосовувати можна, потрібно спростувати оцінку на користь мажоритарного власника і проти міноритарного власника – Порядок № 105 використовувати не можна.

Варто зазначити, що ФДМУ надав щодо Звіту про оцінку акцій ПрАТ «АКХЗ» деякі негативні зауваження з інших підстав. Однак щодо цього Звіту знайшлося 2 недержавних рецензента, які визнали цей Звіт цілком прийнятним, включно із обґрунтуванням відмови від майнового підходу недостатністю даних, які повинен був надати сам Замовник оцінки. ФДМУ не знає, як дати ради хоча б тим рецензіям, які формально йдуть в розріз із власною рецензію ФДМУ.

Вище також зазначалося, що при порівняльному підході ціни для порівняння беруться з українського фондового ринку. З іншого боку, у Звіті оцінювач так описує стан українського фондового ринку – ринку акцій (стор. 27-29): «Ринок акцій в Україні існує скоріше формально – враховуючи низьку ліквідність, капіталізацію й зацікавленість із боку населення… Цивілізованого ринку акцій в Україні дотепер немає… за словами заступника міністра фінансів Юрія Буци, ринку акцій тут як такого не має. Не було ні одного публічного розміщення акцій компаній усередині країни. Усе залучають кошти через ринок акцій за її межами…

Український фондовий ринок катастрофічно недооцінений: якщо провести аналіз і зрівняти вартість акцій українських підприємств із вартістю цінних паперів аналогічних закордонних компаній, ми побачимо, що ціни на них відрізняються в рази. Навіть якщо ринок акцій в Україні й був, то протягом останніх років він усе більше відходить у небуття. Та й вартість акцій зараз набагато нижче, чим в 2010 році. Навіть якщо цінні папери українських емітентів повернуться до цін того року, то від нинішніх рівнів зростання складе 300-1500 %.

У нас працює «дивна» стратегія покупки акцій.

У розвинених економіках ринок акцій працює за такою схемою: зацікавлений інвестор щодня вивчає фондову біржу, знайомиться із пропозиціями й перспективами різних компаній і вибирає, куди вкласти гроші. В Україні така модель неприйнятна.

Наші гравці на фондовому ринку воліють скупити по максимуму акції однієї-двох компаній. Доходить до того, що в руках одного власника зосереджене до 98 % активів підприємства». (Кінець цитати).

Тобто, ціни на акції ринку занижені у сотні разів, нормальної біржової торгівлі немає, стратегії учасників ринку «дивні»… І після цього та усвідомлюючи це, оцінювач бере ціни з неіснуючого ринку і пропонує за такими цінами примусово вилучати акції у міноритарних акціонерів – без будь-якої можливості заперечень з їх сторони. А ФДМУ такий підхід схвалює. І НКЦПФР не б’є тривогу з приводу практичного застосування закону, який вона лобіювала. А навпаки, у судах стає на бік емітента та мажоритарного власника.

https://www.stockworld.com.ua/ru/column/iak-nktspfr-zakhishchaie-inviestoriv

Якщо ж повернутися до Звіту про оцінку акцій ПрАТ «АКХЗ», то слід вказати, що якщо б оцінювач, у відповідності до пункту 36 НС-1, застосував кілька методичних підходів, це дозволило б нівелювати негативні наслідки використання джерела інформації з ринку, оскільки оцінювач повинен був би узгоджувати результати, отримані за різними методичними підходами. Однак оцінювач свідомо ігнорує альтернативні підходи, які б дозволили підвищити ціни, тобто обирає максимально негативну для міноритарних акціонерів стратегію оцінки.

При цьому, якщо б у акціонерів не забирали акції примусово за́раз, акціонер міг би сподіватися на їх зростання у майбутньому, раз на даний момент ринок є недооціненим. Та ще й отримувати дивіденди. І тут слід трохи відволіктися від теми чисто «сквіз-ауту» і подивитися на позицію іншого власника. Так, Генеральний директор корпорації Roshen В.Москалевський 15.01.2016 р. дав «Українській правді» інтерв’ю, де сказав, що озвучені в пресі оцінки корпорації Порошенка давно застаріли і робилися ще до війни. «Поки людина не доходить до межі, поки вона не змушена продати, то прекрасно розуміє, що віддавати дешево вартісний актив не варто. Вона розуміє, що більше їй не дадуть, а на життя їй вистачає... От уявіть: ви продасте – і що далі ви будете робити з цими грошима? Як кажуть, випити стільки нереально», – пояснив Москалевський.

Можливо, це цілком слушні міркування. Але якщо екс-Президент їх поділяв, то чому не застосував їх у момент підписання законів, які дозволяли «сквіз-аут»? Тобто, самому продавати активи у нижній точці ціни – шкода, а дозволити це зробити по відношенню до мільйонів міноритарних акціонерів – не шкода. Тому і дозволив узаконити іменем держави грабунок міноритарних акціонерів, та ще й при відсутності об’єктивної бази для встановлення ціни, що яскраво прослідковується на прикладі ПрАТ «АКХЗ».

На даний момент суд призначив описаному Звіту про оцінку акцій ПрАТ «АКХЗ» експертизу.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/82917461

Далі буде…

Орфография, пунктуация и стилистика автора сохранены. Мнение автора данной публикации может не совпадать с мнением редакции. Редакция StockWorld не несет ответственности за информацию, содержащуюся в данном материале.
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter