Авторизация на портале

Авторизуясь на www.stockworld.com.ua Вы получаете доступ к расширенному функционалу портала: комментированию публикаций, организации встреч и участию в мероприятиях, созданию собственного профиля и просмотру профилей других зарегистрированных пользователей портала
Также Вы можете авторизироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях. Вы автоматически принимаете на себя условия Правил поведения на портале, а также условий перепечатки и другого использования материалов портала
Также Вы можете зарегистрироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях :
12.03.2019 | 11:04
1773
0

Генеральна прокуратура України, з потурання слідчих суддів, продовжує масові арешти майна підприємців

Леонід Бєлкін про те, чи можливо серйозно говорити про будь-який ефективний судовий контроль

Автору вже приходилося згадувати, що 24 жовтня 2017 року Прем’єр-Міністр України В.Б. Гройсман заявляв, що «в Україні обшуки й арешт майна підприємців стали холерою». Однак при цьому створюється враження, що українські Прем’єр-Міністр та Генеральний прокурор просто грають у «доброго» поліцейського – поганого поліцейського. Прем’єр-Міністр переконує, що здійснювати багато арештів, та ще й безпідставних – це погано, а Генеральний прокурор, руками своїх підлеглих, продовжує практику масових арештів майна.

Так, ухвалою від 12 листопада 2018 року у справі № 757/55667/18-к слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Підпалого В.В. задоволено клопотання Прокурора четвертого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного слідчого управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України Войтовича О.М. про накладення арешту на майно у кримінальному проваджені № 42017000000002108 від 27.06.2017 року.

Створюється враження, що українські Прем’єр-Міністр та Генеральний прокурор просто грають у «доброго» поліцейського – поганого поліцейського

Якщо вірити журналу судового засідання у цій справі, фактично слідчий суддя Підпалий В.В. протягом 5 хвилин судового засідання ухвалив судове рішення про арешт близько 750 рахунків 180 юридичних осіб, тобто одному підприємству слідчий суддя присвятив 1,67 секунди, а одному рахунку – 0,4 секунди. У таких умовах серйозно говорити про будь-який ефективний судовий контроль на етапі досудового слідства взагалі неможливо. Тобто, фактично слідчі судді освячують авторитетом судової влади практично все, що забажають прокурори.

Насправді слідчий суддя Підпалий В.В. цю свою ухвалу у Єдиному державному реєстрі судових рішень не розмістив, – як мінімум, автор її у реєстрі станом на момент підготовки цього тексту не знайшов. Однак зміст цієї ухвали можна зрозуміти з ухвали Київського апеляційного суду від 21 січня 2019 року № 11-сс/824/765/2019. Цією ухвалою переглянуті деякі висновки ухвали Печерського районного суду від 12 листопада 2018 року.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79542999

В ухвалі апеляційного суду вказано, що як вбачається з матеріалів судового провадження, Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування (тут слово «розслідування» явно слід було поставити у лапки) у кримінальному провадженні, відомості якого 26 червня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42017000000002108, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч.ч. 2, 3 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України. За версією «слідства», група НЕВСТАНОВЛЕНИХ НА ДАНИЙ ЧАС ДОСУДОВИМ РОЗСЛІДУВАННЯМ ОСІБ, діючи умисно, за попередньою змовою, організували та здійснюють злочину діяльність по незаконному переведенню безготівкових грошових коштів у готівку, УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ та інших обов'язкових платежів, введених в систему оподаткування, шляхом підроблення бухгалтерських документів, податкової звітності, грошових чеків, шляхом незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток підприємствам реального сектору економіки.

Фактично слідчі судді освячують авторитетом судової влади практично все, що забажають прокурори

Найбільш «оригінальною» версією слідства є припущення про ухилення від сплати податків НЕВСТАНОВЛЕНИМИ ОСОБАМИ (ст. 212 КК України). При цьому жодного документу, який би свідчив бодай про копійку ухилення від сплати податків, у матеріалах кримінального провадження немає. Більше того, якщо слідство вважає, що від сплати податків ухилялися невстановлені особи, то звідки взагалі відомо, що ці невідомі особи взагалі повинні були щось сплачувати. Але під ці ефемерні припущення здійснюються цілком реальні арешти.

Що стосується ст. 209 КК України «Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом», то в ухвалі від 12 листопада 2018 року передбачуваний злочин характеризується наступним чином: «учинення НЕВСТАНОВЛЕНИМИ особами ряду фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, в особливо великих розмірах, З ВИКОРИСТАННЯМ РЯДУ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ».

Однак це є повна нісенітниця. Фінансові операції, та ще й сумнівні, та ще й здійснені через суб’єкти господарювання, не можуть бути здійснені невстановленими особами, оскільки учасники таких операцій в легальному секторі завжди ідентифікуються відповідно до законодавства України. Якщо ж операції здійснюються в нелегальному секторі (готівка), то при чому тут тоді юридичні особи? Крім того, якщо фінансові операції здійснені НЕВСТАНОВЛЕНИМИ ОСОБАМИ, то звідки відомо, що ці кошти отримані внаслідок предикатного злочину, якщо навіть невідомо, хто ці кошти використовував.

Отже, твердження про те, що сумнівні операції вчиняють НЕВСТАНОВЛЕНІ ОСОБИ, означають лише те, що відповідне кримінальне правопорушення Є ВИГАДКОЮ СЛІДЧИХ ТА ПРОКУРОРІВ і використовується для незаконного тиску на суб’єктів господарювання.

Варто зазначити, що у матеріалах кримінального провадження міститься достатньо матеріалів, які свідчать про абсолютне нехтування українськими правоохоронними органами такої гарантії як «банківська таємниця». Однак необхідність рахуватися з «таємницею слідства» позбавляє можливості висвітлити це питання докладно. Однак слід вказати, що за конкретними даними перевірок в Єдиний реєстр досудових розслідувань (ЄРДР) внесено лише 25 юридичних осіб. Рахунки решти 155 юридичних осіб арештовані за компанію – тобто тільки тому, що вони здійснили безготівкові рахунки з першими 25 юридичними особами.

Однак відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом», не повинні визнаватися предметом легалізації… кошти, одержані не внаслідок вчинення предикатного діяння, а В РЕЗУЛЬТАТІ ПРОВЕДЕННЯ ФІНАНСОВИХ ОПЕРАЦІЙ З ВИКОРИСТАННЯМ БАНКІВСЬКИХ РАХУНКІВ ПІДПРИЄМСТВ, ЯКІ МАЮТЬ ОЗНАКИ ФІКТИВНОСТІ.

Отже, перерахування безготівкових коштів у легальному обороті по рахунках банків не може вважатися «легалізацією» нібито злочинних доходів.

Більше того, кримінальні правопорушення за статтями 209 та 212 КК України на пов’язані одне з одним.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом», «не можуть визнаватися предикатними діяннями злочини, відповідальність за які передбачена статтями 207 і 212 КК , незалежно від того, за якою частиною цих статей вони кваліфіковані та яке покарання встановлено за їх вчинення».

Повністю ігноруються керівні роз’яснення Верховного Суду України

Відповідно до пункту 10 цієї Постанови, «не можуть вважатись одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння кошти або інше майно, якими особа не заволоділа (які не отримала) шляхом вчинення злочину, а які вона незаконно утримала, приховала, не передала державі за наявності обов'язку це зробити, а саме: кошти, не сплачені як податки, збори, інші обов'язкові платежі; не повернена чи прихована виручка в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг) або приховані товари чи інші матеріальні цінності, отримані від такої виручки, оскільки в подібних випадках має місце не одержання коштів та іншого майна злочинним шляхом, а незаконне (злочинне) розпорядження ними (якщо право власності на них особа набула законно)».

Отже, ухилення від сплати податків не може бути предикатним діянням, тобто діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

Прокурори та слідчий суддя цими положеннями відверто нехтують.

Варто також зазначити, що в ухвалі апеляційного суду від 21 січня 2019 року № 11-сс/824/765/2019 також зазначено, що Товариство (юридична особа), яке подало апеляційну скаргу, не згадується в ЄРДР, тому взагалі, на думку апеляційного суду, не зрозуміло, яке відношення це Товариство має до кримінального провадження № 42017000000002108. Також, зазначає апеляційний суд, в матеріалах, які додані до клопотання прокурора, відсутні докази, що грошові кошти, які знаходяться на рахунку Товариства, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичними особами внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідають вимогам ст. 98 КПК України, що свідчить про формальність винесеної постанови слідчого від 22 жовтня 2018 року про визнання грошових коштів речовими доказами.

Тобто звернемо також увагу, що у якості арештованого майна як речового доказу слідчий суддя Підпалий В.В. визнав безготівкові грошові кошти. Разом із тим, неодноразово зазначалося, що безготівкові грошові кошти не можуть вважатися речовими доказами, оскільки вони не є річчю.

Так, слідчий суддя процитував, що відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є, перш за все, МАТЕРІАЛЬНІ ОБ'ЄКТИ, ЯКІ БУЛИ ЗНАРЯДДЯМ ВЧИНЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЗБЕРЕГЛИ НА собі його СЛІДИ або містять ІНШІ ВІДОМОСТІ, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ВИКОРИСТАНІ ЯК ДОКАЗ ФАКТУ чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Однак безготівкові кошти не є матеріальними об’єктами.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банківські рахунки – рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. Згідно ст. 3.1 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Отже, з вказаних законодавчих визначень вбачається, що банківський рахунок використовується лише для обліку грошових коштів, а не їх фактичного збереження. Тобто, банківський рахунок містить лише числові відомості про кількість грошових коштів. Крім того, грошові кошти на банківському рахунку, що належать до нематеріального світу (у вигляді комп'ютерного коду), в силу своєї природи не можуть на собі зберегти сліди або відомості про обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, як наслідок не можуть бути речовими доказами.

Зокрема, сам слідчий суддя Підпалий В.В. в ухвалі від 19.07.2018 р. № 757/12201/18-к правильно зазначив, що кошти на арештованих рахунках, В РОЗУМІННІ СТ. 98 КПК УКРАЇНИ, не можуть бути речовим доказом в даному кримінальному провадженні. Однак в ухвалі від 12 листопада 2018 року суддя Підпалий В.В. свої погляди раптом змінив.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75417946

ОТЖЕ, В УХВАЛІ від 12 листопада 2018 року ВІДСУТНІ БУДЬ-ЯКІ ДОКАЗИ ОБҐРУНТОВАНОСТІ АРЕШТУ, А ОКРІМ ТОГО ЦЕЙ АРЕШТ НЕ МІГ БУТИ ЗДІЙСНЕНИЙ НА ГРОШОВІ КОШТИ ЯК РЕЧОВІ ДОКАЗИ.

При цьому повністю ігноруються керівні роз’яснення Верховного Суду України. Можливо, це є наслідком судової «реформи», оскільки Верховний Суд України ліквідований як суд, а доля його правового надбання жодним чином не визначена.

Абсолютною нісенітницею є згадування ст. 364 КК України «Зловживання владою або службовим становищем», тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Тобто, якщо коло юридичних осіб встановлене, то як може бути невстановленим коло посадових осіб цих юридичних осіб? Такий підхід може означати тільки абсолютну вигадку про статтю 364 КК України.

Таким чином, попри численні заяви керівників української влади про необхідність захисту суб’єктів бізнесу, насправді усе залишається дуже погано. В країні, де суди за 1-2 секунди приймають рішення про арешти майна (рахунків) суб’єктів господарювання, бізнес не має жодних перспектив успішного існування та розвитку. Підкреслимо, що міркування про незаконність описаного арешту не залишилися власною думкою автора, а підтверджені апеляційним судом.

Орфография, пунктуация и стилистика автора сохранены. Мнение автора данной публикации может не совпадать с мнением редакции. Редакция StockWorld не несет ответственности за информацию, содержащуюся в данном материале.
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter
Stockworld's telegram
Календарь новостей
Подробнее
Подробнее