Авторизация на порталеРегистрация на портале

Авторизация на портале

Авторизуясь на www.stockworld.com.ua Вы получаете доступ к расширенному функционалу портала: комментированию публикаций, организации встреч и участию в мероприятиях, созданию собственного профиля и просмотру профилей других зарегистрированных пользователей портала
РегистрацияЗабыли пароль?
Также Вы можете авторизироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях. Вы автоматически принимаете на себя условия Правил поведения на портале, а также условий перепечатки и другого использования материалов портала
Авторизация на порталеРегистрация на портале
Также Вы можете зарегистрироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях :
15.03.2021 | 11:14
2440
0

Формула від депутатів фракції «Слуга народу»: НКЦПБ = МВС + СБУ + ДБР + НАБУ + суди

Група депутатів фракції «Слуга народу» запропонували проект закону про НКЦПФР

Група депутатів фракції «Слуга народу» запропонували проект закону (законопроект), реєстраційний № 4684 від 01.02.2021, «Про Національну комісію з цінних паперів та бірж».

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=70965

З одного боку, мало вірогідно, що це є суто депутатський законопроект, оскільки в нього закладені ідеї і положення, які виношувалися попереднім керівництвом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) увесь період їх каденції. З іншого боку, цей законопроект – яскраве свідчення того, як українські політики, які приходять у владу з одними гаслами (наприклад, обмеження свавілля чиновників), потім практично повертаються на 180 градусів (зокрема, лобіюючи безмежне розширення повноважень чиновників).

Так, ознайомлення із законопроектом № 4684 від 01.02.2021 надає підстави для висновку, що цей законопроект, всупереч задекларовані меті побудови сучасного фондового ринку, насправді спрямований на створення Національної комісії з цінних паперів та бірж (надалі – НКЦПБ, Комісія) як «карального» органу і взагалі не передбачає функцій створення та розвитку фінансових ринків, при цьому передбачає дублювання функцій МВС, СБУ, ДБР, НАБУ та навіть судової системи України. Реально законопроект, у випадку його прийняття, реалізовуватиме безмежне розширення повноважень Комісії, без будь-якої серйозної відповідальності. Звичайно, Верховна Рада України може у будь-який спосіб визначити цільове призначення будь-якого органу виконавчої влади, однак, по-перше, Верховна Рада України повинна мати чітке усвідомлення, що даний законопроект не відповідає задекларовані меті. Зокрема, запровадження штрафів, які обчислюються десятками мільйонів гривень, назавжди відіб’є бажання у будь-якої особи приходити на український фондовий ринок. Законопроект носить також яскраво виражений корупційний характер, оскільки надання Комісії безмежних повноважень, які реалізуються поза судом, буде сприяти корупційним спробам «домовитися». Зокрема цілком зрозуміло, скільки буде «коштувати» неприйняття рішення про штраф до 340 млн. гривень. Те ж стосується і передбачуваного права Комісії накладати арешти на майно.

Разом із тим Верховна Рада України не може приймати Закони, які суперечать Конституції України, нормам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, загальним засадам конституційно-правового регулювання, які витікають із принципу верховенства права. Натомість, запропонований законопроект характеризується саме цими реальними вадами.

  1. Законопроект у випадку його прийняття порушуватиме права фізичних осіб, гарантованих статтею 63 Конституції України, відповідно до якої особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Цій нормі Конституції України суперечать статті 39-40 законопроекту в частині опитування фізичних осіб, статті 40-42 законопроекту в частині опитування свідків, і особливо стаття 42 в частині обов’язку свідчити проти себе особою, яка притягається до відповідальності.

Так, у відповідних нормах щодо опитування фізичних осіб, зокрема, свідків, зазначено наступне: «Свідки, а також інші особи, пов’язані з проведенням розслідування, зобов’язані не перешкоджати у проведенні розслідування, в тому числі шляхом ненадання інформації». Таке формулювання є прямим порушенням статті 63 Конституції України.

Крім того, у статті 42 законопроекту міститься формулювання: «Особа, яка притягається до відповідальності за порушення законодавства, передбаченого частиною першою цієї статті, а також інші особи, пов’язані з проведенням розгляду справи, зобов’язані не перешкоджати у проведенні розгляду справи, в тому числі шляхом: ненадання інформації». Це взагалі є повним неподобством, оскільки навіть у кримінальному провадженні передбачено безумовне право підозрюваного, обвинуваченого взагалі не свідчити, тим більше – проти себе.

  1. Законопроект у випадку його прийняття порушуватиме права осіб на вільне володіння майном, яке гарантується статтею 41 Конституцією України, за якою кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При цьому необхідно підкреслити, що конституційні гарантії прав власності необхідно розглядати у системному зв’язку із Цивільним кодексом України. З цього приводу у Рішенні Конституційного Суду України від 13.03.2012 року 5-рп/2012 по справі № 1-7/2012, де також розглянуті умови прийняття певного закону щодо регулювання прав власності, вказано: «Відповідно до частини четвертої статті 13, частин першої, четвертої статті 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб’єкти права власності рівні перед законом; кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності є непорушним.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України

Системний аналіз даних щодо дотримання при прийнятті Закону [що був предметом розгляду] конституційних прав людини та вимог Конституції і законів України, якими врегульовано процедуру прийняття нових законів, дає підстави для висновку, що частиною четвертою статті 3 [цього] Закону фактично впроваджено обмеження щодо володіння, користування і розпоряджання об’єктом права власності, зокрема коштами інвесторів, на період до 1 січня 2013 року.

Право власності громадян гарантоване Конституцією України. Його засади, принципи свободи договору і судового захисту цивільного права та інтересу, як і механізми зміни та розірвання договорів, регламентовані Цивільним кодексом України (далі – Кодекс), який є основним актом цивільного законодавства України

...у Законі, прийнятому після набрання чинності Кодексом, врегульовано правовідносини щодо розірвання договорів інакше, ніж у Кодексі. Згідно з частиною другою статті 6, частиною другою статті 19 Конституції Україниприйняття Закону мало відбуватися у спосіб, передбачений абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу, за яким, якщо суб’єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж Кодекс, він зобов’язаний одночасно подати проект закону про внесення до нього змін. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Кодексу.

Зазначеної процедури не було дотримано при прийнятті Закону, а навпаки, у пункті 3 його прикінцевих та перехідних положень встановлено, що «закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону». Таким чином, дія відповідних положень Кодексу була призупинена на час дії Закону.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному.

Виходячи з наведеного, Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Таким чином, Конституційний Суд України визнав, що прийняття норм законів, які суперечать Цивільному кодексу України, суперечить одночасно і Конституції України.

При цьому згідно ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За таких умов такі права Комісії, які пропонується надати законопроектом (стаття 58 частина 2), як: заборона використання права голосу власником участі в професійному учаснику ринків капіталу (крім банків) та організованих товарних ринків; заборона використання власником голосуючих акцій (особою, якій належать права голосу за акціями) права голосу в акціонерному товаристві; скасування результатів голосування на загальних зборах учасників (акціонерів) в цілому, або в частині голосування конкретного учасника (акціонера); заборона виконання управлінських функцій особі, яка виконує управлінські функції; призначення Комісією тимчасового керівника професійного учасника ринків капіталу, професійного учасника організованого товарного ринку, особи, яка провадить діяльність, пов’язану з ринками капіталу та організованими товарними ринками, – є прямим втручанням у здійснення особами права власності.

Більше того, свого часу Пленум Верховного Суду України заборонив навіть судам здійснювати вказані дії та обмеження, пояснивши це протиправністю втручання у здійснення особами прав власності. Зокрема, у пункті 43 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» вказано: «У зв'язку з цим заборона проведення загальних зборів учасників (акціонерів) товариства фактично означає заборону товариству здійснювати свою діяльність у частині компетенції загальних зборів. Господарським судам необхідно враховувати заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі і судів, у господарські відносини.

Заборона проведення загальних зборів учасників (акціонерів) товариства порушує також право учасників (акціонерів) товариства брати участь в управлінні товариством».

Усі зазначені заборони були свого часу основою рейдерських захоплень акціонерних товариств. Зараз автори законопроекту хочуть легалізувати ці схеми для їх використання від імені Держави на замовлення зацікавлених осіб.

Крім того, наслідки вказаного жонглювання голосами і акціями не можуть бути врегульовані без внесення відповідних змін до Закону України «Про акціонерні товариства».

Крім того, згідно пункту 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, відшкодування збитків (відшкодування майнової шкоди) здійснюється судом. За таких умов, повноваження Комісії щодо «повернення інвесторам (учасникам товарних спот-ринків) коштів, еквівалентних сумі збитків, яких вдалося уникнути, або прибутків, отриманих внаслідок порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг» суперечить Цивільному кодексу України, що без внесення відповідних змін до Цивільного кодексу України суперечитиме Конституції України.

  1. У статті 59 законопроекту Комісії надані права застосовувати мільйонні санкції. Це не відповідає принципам конституційно-правового регулювання і остаточно зруйнує фондовий ринок. Крім того, це тягне потужну корупційну складову.

3.1. У Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року 15-рп/2004 по справі № 1-33/2004 наголошено, що «окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права – є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина».

Не викликає сумніву, що найбільш тяжкі правопорушення розглядаються суспільством як кримінально карані. За таких умов є справедливим твердження, що покарання за кримінальні правопорушення повинні бути, як правило, більш жорстким, ніж за правопорушення, які не є кримінальними. Наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 96-7 Кримінального кодексу України, залежно від ступеня тяжкості кримінального правопорушення, вчиненого уповноваженою особою юридичної особи, застосовує штраф у таких розмірах: за особливо тяжкий злочин – від сімдесяти п’яти до ста тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Оскільки з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатної особи з розрахунку на місяць складає в Україні 2270 грн., то в 2021 році для норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень застосовується сума в 1135 грн. І це на даний момент максимальне кримінальне покарання.

Отже, максимальне покарання за кримінальне правопорушення може складати 113.500.000 грн. Однак не може штраф за правопорушення, яке не є кримінальним, бути більше, ніж за кримінальне, хоча у законопроекті пропонується штрафи до 340 млн. грн., тобто у 3 рази більше.

При цьому слід звернути також увагу, що штрафи за результатами кримінального провадження застосовує виключно суд, а у законопроекті ці повноваження надані позасудовому органу.

Законопроект передбачає біля 80 підстав застосування штрафних санкцій.

3.2. Такі штрафи абсолютно точно відлякають будь-яку юридичну чи фізичну особу від фондового ринку України, оскільки навряд чи знайдеться відповідна особа, щоб ризикувати отримати штраф у 340 млн. гривень при відносно невеликих доходах учасників фондового ринку України.

І взагалі – чому не 340 мільярдів?

3.3. Такі штрафи, безумовно, носять також яскраво виражений корупційний характер, оскільки надання Комісії безмежних повноважень, які реалізуються поза судом, буде сприяти корупційним спробам «домовитися». Зокрема цілком зрозуміло, скільки буде «коштувати» неприйняття рішення про штраф до 340 млн. гривень.

3.4. Жодним чином не обґрунтована необхідність запровадження таких божевільних штрафів. Таке враження, що у цій частини законопроект просто перекладений з якихось аналогічних нормативно-правових актів США та перерахування штрафів по курсу долара до гривні, без будь-якого порівняння масштабів економіки України та США.

  1. Абсолютно неприйнятним є надання Комісії права здійснювати арешт майна. Зазначене також суперечить статті 41 Конституції України, за якою кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Відповідно до Юридичної енциклопедії під ред. Ю.С. Шемшученка, арешт майна – судове обмеження свободи власника майна розпоряджатися ним до визначення його дальшої долі. Ухвала про арешт майна постановляється судом на забезпечення позову і підлягає негайному виконанню.

Слід наголосити, що навіть у кримінальному процесі арешт майна можливий тільки за ухвалою суду.

  1. Абсолютно неприйнятним є виключення для Комісії обов’язку реєструвати свої нормативно-правові акти у Міністерстві юстиції України. Зазначена новела спрямована на забезпечення для Комісії повної безконтрольності у прийнятті таких актів. Зокрема, згідно пункту 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731, Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та гендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Отже, виключення реєстрації сприятиме також уникненню контролю за європейськістю актів, що свідчить про абсолютну невідповідність твердженням про європейську спрямованість запропонованого законопроекту. Насправді ця спрямованість є простим прагненням розробників законопроекту надати Комісії необмежені повноваження з метою отримання корупційного зиску.

Крім того, таке припинення реєстрації жодним чином не обґрунтоване.

В принципі посадові особи НКЦПФР руками формальних розробників законопроекту намагаються наслідувати права Національного Банку України (НБУ), який домігся звільнення реєстрації своїх нормативно-правових актів Міністерством юстиції України. Однак, по-перше, з точки зору законності цей досвід є вкрай негативним, оскільки без контролю Міністерства юстиції України НБУ своїми підзаконними актами створює паралельне законодавство. По-друге, НКЦПБ створюється як центральний орган виконавчої влади (хоча і із спеціальним статусом), а НБУ не є органом виконавчої влади. Отже, не вбачається підстав руйнувати систему реєстрації актів органами виконавчої влади.

Натомість замість вказаної процедури експертизи проектів нормативно-правових актів введено процедуру обговорення з громадськістю та так званою Громадською радою. Слід відмітити, що чітко не прописана як сама процедура обговорення, так і порядок прийняття рішення щодо отриманих зауважень. Відсутні процедурні регламенти щодо негативних рішень Громадської ради (ГР) відносно проектів нормативних актів. А отже завуальована абсолютна можливість ігнорування думки суспільства. Сам порядок створення Громадської ради дасть можливість для зловживань, контрольні функції ГР, знівельовані порядком призначення складу ГР самої Комісією. Проект не передбачає повноважень ГР. Введення оплати праці деяких членів ГР за рахунок Комісії призведе до конфлікту інтересів, що негативно відобразиться на об’єктивності роботи ГР.

  1. Законопроект пропонує абсолютно унікальний для української бюджетної системи порядок фінансування Комісії як органу центральної виконавчої влади. Пропонується закріпити за Комісією джерело фінансування у вигляді так званого спеціального фонду Державного бюджету України, який формується за рахунок внесків на регулювання, які сплачуються учасниками ринків капіталу та професійними учасниками організованих товарних ринків (статті 27, 28 законопроекту).

Такий підхід є абсолютно неприйнятним та антиконституційним в частині гарантованого фіксування видатків держави на утримання Комісії, фіксування розміру і цільового спрямування цих видатків

По-перше, згідно статті 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Разом із тим, всупереч цій вимозі, у законі, який не є законом про Державний бюджет України, наперед визначаються джерела фінансування Комісії та порядок їх формування, що не може визначатися у законі, який не є законом про Державний бюджет України.

По-друге, так звані Внески на регулювання є завуальованим додатковим податком, оскільки має усі ознаки податку.

По-третє, відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується, зокрема, на т принципі єдності бюджетної системи України – єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин

Єдність правової бази, єдність регулювання бюджетних відносин означає, що не може бути якогось окремого бюджетного регулювання для якогось окремого суб’єкта владних повноважень.

Абсолютно неприйнятною є запропонована норма ч. 6 ст. 28 законопроекту, відповідно до якої «сума внеску на регулювання доводиться до відома кожного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків, визначеного у частинах першій – третій цієї статті, Комісією щороку не пізніше 1 лютого та 1 серпня відповідно кожного року, виходячи з планових потреб у фінансуванні діяльності Комісії на наступні дванадцять місяців».

Практично це означає: скільки захочемо, стільки візьмемо, який апарат захочемо створити, такий і створимо, бо на нього скільки захочемо коштів, стільки візьмемо.

Натомість єдиною позитивною рисою цих статей запропонованого закону є те, що коли зникне більшість платників Внесків на регулювання, а тим, що залишилися, такий фінансовий тягар утримання раніше роздутого апарату Комісії виявиться не по силах, зникнуть і джерела фінансування Комісії і сама Комісія.

  1. Жодним чином не обґрунтована необхідність створення спеціально для Комісії інституту інформаторів. Всі повідомлення цілком можна отримувати та реалізовувати в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян». Жодним чином не обґрунтовано, чому це не можна робити в межах чинного законодавства.
  1. Законопроектом вводиться система розслідувань на ринках капіталу, всупереч Закону України «Про Бюро економічної безпеки України». Даний Закон було прийнято з метою створення єдиного державного органу, відповідального за боротьбу з економічними злочинами, та уникнення дублювання відповідних функцій у різних органах.

Додатково слід зазначити, що якщо майбутня Комісія наділяється повноваженнями правоохоронних органів, то слід у Законі України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» цю Комісію віднести до правоохоронних органів, щоб їх працівники і відповідальність несли як працівники правоохоронних органів. Наприклад, на них буде поширюватися відповідальність за статтею 365 Кримінального кодексу України "Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.

  1. Надання Комісії права на отримання будь-якої інформації у будь-який момент шляхом направлення запитів про надання інформації, подача якої не передбачена законом (пункт 2 ч. 2 ст. 38 законопроекту) не узгоджується із нормою абз. 2 ч. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, за якою забороняється вимагати від суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, виділених на окремий баланс, подання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Законопроект містить і велику кількість інших вад, які не можна проаналізувати в узьких межах даної статті. У цьому також і немає необхідності, оскільки запропонований законопроект є неконституційним, не узгодженим з іншими законами та Кодексами, неприйнятним з точки зору досягнення задекларованої мети створення фондового ринку і пропонується до відхилення і повернення суб’єктам нормотворення. Якось виправити цей закон неможливо і немає сенсу, оскільки усунення усіх описаних недоліків просто повертає ситуацію до вже існуючого відносно нормального правового регулювання, яке, можливо, потрібно дещо удосконалити, не перетворюючи новий орган на суперкаральний орган без будь-якої відповідальності.

Орфография, пунктуация и стилистика автора сохранены. Мнение автора данной публикации может не совпадать с мнением редакции. Редакция StockWorld не несет ответственности за информацию, содержащуюся в данном материале.
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter