Авторизация на порталеРегистрация на портале

Авторизация на портале

Авторизуясь на www.stockworld.com.ua Вы получаете доступ к расширенному функционалу портала: комментированию публикаций, организации встреч и участию в мероприятиях, созданию собственного профиля и просмотру профилей других зарегистрированных пользователей портала
РегистрацияЗабыли пароль?
Также Вы можете авторизироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях. Вы автоматически принимаете на себя условия Правил поведения на портале, а также условий перепечатки и другого использования материалов портала
Авторизация на порталеРегистрация на портале
Также Вы можете зарегистрироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях :
24.07.2020 | 12:22
621
0

Декриміналізація «фіктивного підприємництва»

Декриміналізація «фіктивного підприємництва» і нові можливості для захисту прав платників податків

Раніше автор вже писав про те, що Кримінальним процесуальним кодексом (далі – КПК) України 2012 р. був запроваджений так званий інститут угод, зокрема, угод про визнання винуватості – між прокурором, з одного боку, та підозрюваним, обвинуваченим, з іншого боку. Вважалося, що цей інститут є втіленням кращої практики зарубіжних країн. Однак будучі підсадженою на грунт свавілля та безвідповідальності українських слідчих та прокурорів, ця «краща практика» створила гримучу суміш беззаконня та невігластва. Як правило, у таких вироках «засуджені» обвинувачуються (обвинувачувалися) за статтею 205 Кримінального кодексу (далі – КК) України «Фіктивне підприємництво». В результаті судами приймаються абсолютно незаконні «вироки» за так званими «угодами», які створюють штучну преюдицію відносно великої кількості платників податків, які не підписували зазначених «угод», а у подальшому ці «вироки» використовуються податковими (фіскальними) органами для незаконного донарахування податків.

https://www.stockworld.com.ua/ru/column/vakkhanaliiu-biezpidstavnikh-obvinuvachien-mozhna-i-nieobkhidno-zupiniati

Наприклад, в акті від 07.09.2017 року перевірки органом фіскальної служби Товариства з обмеженою відповідальністю «П.» повністю переписані вироки Печерського районного суду міста Києва у справах № 757/5715/17-к (з цього «вироку» ухвалою апеляційного суду від 14 червня 2018 року в наступному виключені усі згадки про нібито «неблагополучних» юридичних осіб; http://reyestr.court.gov.ua/Review/75068936) та № 757/7488/17-к http://reyestr.court.gov.ua/Review/65600481, про який мова піде нижче. Єдиною підставою для неврахування витрат на придбання цінних паперів у контрагентів ТОВ «І.» та ТОВ «А.» є виключно те, що вони згадуються у вказаних вироках. За цими результатами перевірки Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалою від 27 листопада 2017 року відкрита адміністративна справа № 826/15127/17, розгляд якої досі не закінчений.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/70659245

Очевидно, що такі перевірки, які ґрунтуються на вказаних «сумнівних» вироках, та їх висновки реально порушують як права перевіреного платника податку, так і права вказаних юридичних осіб – контрагентів, оскільки робить їх «токсичними», тобто такими, з якими суб’єкти господарювання бояться вступати у господарські відносини і фактично усуває їх з ринку. Отже, фігуранти вироків та їх контрагенти, безумовно, зацікавлені у перегляді вироків і виключенні їх з цього списку.

Необхідно також наголосити, що всупереч закону, який заперечує визнання преюдиціального значення для третіх осіб «вироків» за угодами, адміністративні суди беруть до уваги висновки таких вироків. Наприклад, в Постанові від 18 вересня 2018 року Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 802/2231/17-а, адміністративне провадження № К/9901/56869/18, № К/9901/56970 вказано, що «дотримання вимог статті 469 Кримінального процесуального кодексу України перевіряється суддею у кримінальному провадженні при затвердженні угоди або внаслідок апеляційного оскарження вироку. Перевірка законності, обґрунтованості і вмотивованості вироку, ухваленого на підставі угоди про визнання винуватості, знаходиться поза межами компетенції судів адміністративної юрисдикції».

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76543377

Однак якщо прокурор не зацікавлений в оскарженні, оскільки саме він разом із слідчим цілеспрямовано створює штучну преюдицію, то можливість оскарження залишається тільки за тією особою, відносно якої (яких) створено цю штучну преюдицію, на чому автор наголошував у публікації

https://www.stockworld.com.ua/ru/column/kasatsiinii-administrativnii-sud-nazva-nova-a-pidkhodi-do-sudivnitstva-stari

Варто зазначити, що хоча до останнього часу можливість оскарження «вироків» за угодами вважалася практично нездійсненою, то останнім часом Касаційний кримінальний суд Верховного Суду дійшов усталених висновків про те, що таке оскарження можливе і навіть необхідне, якщо у такому «вироку» зачіпаються права третіх осіб, які не брали участі у підписанні «угоди».

Так, при спробі оскаржити «вирок» Печерського районного суду міста Києва у згаданій вище справі  № 757/7488/17-к, Товариству з обмеженою відповідальністю «Г.» Апеляційним судом м. Києва ухвалою від 10 липня 2017 року апеляційна скарга була повернена на підставі пункту 2 частини 3 статті 399 КПК, оскільки скарга подана особою, яка нібито не має права подавати апеляційну скаргу.

Ця ухвала була оскаржена у касаційному порядку.

У Постанові від 19 листопада 2019 року у справі № 757/7488/17-к, провадження № 51-816км18, Касаційного кримінального суду Верховного Суду, який розглянув дану касаційну скаргу, суд дійшов таких висновків:

«9. У статті 394 КПК визначено перелік осіб, які можуть оскаржити вирок суду першої інстанції, ухвалений на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості. Відповідно до цього положення ТОВ «Гарант Вікторі» не належить до таких осіб.

10. Однак, виходячи зі змісту положень Конституції України, статей 7, 24 та 394 КПК у їх взаємозв`язку, особа, яка не була учасником кримінального провадження, має право на апеляційне оскарження вироку на підставі угоди за умови, що це рішення стосується її прав, свобод та інтересів. Цей підхід підтверджений постановою Верховного Суду України від 03 березня 2016 року (справа № 5-347кс15), де зазначено:

«…відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому статтею 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною другою статті   24 цього Кодексу».

11. Такої ж точки зору дотримується і Верховний Суд, який виклав свої судження з цього питання, зокрема у постановах від 15 березня 2018 року (справа № 490/1869/15) http://reyestr.court.gov.ua/Review/72850770, від 10 травня 2018 року (справа № 461/3797/17) http://reyestr.court.gov.ua/Review/74021985, від 31 травня 2018 року (справа № 761/26927/17) http://reyestr.court.gov.ua/Review/74505935, від 04 грудня 2018 року (справа № 369/10007/16-к) http://reyestr.court.gov.ua/Review/78979925 та інших рішеннях.

12. Як вбачається зі змісту оскарженого в апеляційному порядку вироку, ОСОБА_1 визнано винуватою у пособництві фіктивному підприємництву з метою прикриття незаконної діяльності низки підприємств, у числі яких зазначено також ТОВ «Г.».

13. Між тим, обвинувачення ТОВ «Г.» не було предметом судового розгляду в межах кримінального провадження щодо ОСОБА_1, і факти можливої злочинної діяльності цієї юридичної особи не встановлено обвинувальним вироком суду, який би набрав законної сили.

14. Пряма вказівка на незаконну діяльність ТОВ «Г.» із зазначенням коду ЄДРПОУ, який дозволяє ідентифікувати юридичну особу, порушує принципи презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, передбачені статтею 7 КПК.

15. Таким чином ТОВ «Г.», хоча і не було визнаний учасником кримінального провадження відносно ОСОБА_1, вправі захищати свої права, свободи та інтереси шляхом апеляційного оскарження вироку на підставі частини 2 статті 24 КПК.

16. Отже, у цьому випадку апеляційний суд, повернувши скаргу адвоката Бєлкіна Л.М., істотно обмежив право юридичної особи, якої стосується вирок Печерського районного суду м. Києва від 24 березня 2017 року щодо ОСОБА_1, на його апеляційне оскарження.

17. За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі пункту 1 частини 1 статті 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого слід зважити на зазначене вище та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення».

http://reyestr.court.gov.ua/Review/85903667

При розгляді апеляційної скарги Київський апеляційний суд прийшов до дуже важливих висновків у контексті декриміналізації «фіктивного підприємництва» за бувшою статтею 205 КК.

Так, в ухвалі суду від 8 липня 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду зазначила таке.

«Вироком Печерського районного суду м. Києва від 24.03.2017 року затверджено угоду про визнання винуватості від 06.02.2017 року між прокурором та обвинуваченою, визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі ста п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 гривень.

Представник ТОВ «Г.» Бєлкін Л.М.  подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати, а матеріали провадження повернути органу досудового розслідування для проведення досудового розслідування в загальному порядку.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги, Бєлкін Л.М., посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, судову практику Київського апеляційного суду вказує, що оскаржуваний вирок порушує права та законні інтереси ТОВ «Г.». Вирок суду  містить дані, які не відповідають фактичним обставинам і не підтверджуються будь-якими доказами. Суперечливими є висновки суду в частині, що обвинувачена усвідомлювала противоправний характер своїх дій і вчинила дії направлені на придбання (перереєстрацію) на її ім`я, як засновника та службової особи підприємства, юридичної особи з метою прикриття незаконної діяльності 65 конкретних суб`єктів підприємницької діяльності. При цьому суд не встановив і не вказав, хто, у який спосіб вів незаконну діяльність та у чому така діяльність полягала. Також зазначає про фактичний рух коштів та цінних паперів за укладеними договорами між юридичними особами, що спричинювало юридичні наслідки.

***

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» від 18 вересня 2019 року № 101-IX, ст. 205 КК України виключена.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Відповідно до ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.

Отже, на час апеляційного розгляду набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, інкриміновані ОСОБА_1, а саме за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст.205 КК України, а тому кримінальне провадження слід закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, а апеляційну скаргу задовольнити частково».

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/90410594

На підставі викладеного, Київський апеляційний суд скасував вирок Печерського районного суду м. Києва від 24.03.2017 року.

При цьому скасоване судове рішення в наступному не може мати преюдиціального значення.

Таким чином, усім зацікавленим особам слід мати на увазі, що, як правило, «вироки» описаного типу практично ніколи не оскаржуються в апеляційному порядку, а відтак їх апеляційний перегляд у більшості випадків не завершений. Отже, створюється безспірна можливість скасувати усі такі вироки і припинити їх незаконне використання проти осіб, які взагалі до цих «вироків» не мають жодного відношення, але чиї права цими вироками зачіпаються. Підставами для обґрунтування права на оскарження є викладені вище правові позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Що стосується поновлення строків на оскарження, то Київський апеляційний суд в ухвалі від 8 липня 2020 року вирішив це питання наступним чином:

«30 травня 2017 року представник ТОВ «Г.» Бєлкін Л.М. подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Печерського районного суду м. Києва від 24.03.2017 року. Клопотання мотивоване тим, що про наявність досудового розслідування, судового розгляду у справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, тим більше про наявність вироку у даній справі, представникам ТОВ «Г.» відомо не було і участі у вказаних процесах вони не приймали, копію оскаржуваного вироку не отримували… колегія суддів приходить до висновку, що клопотання є обґрунтованими та підлягають задоволенню».

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/90410824

Отже, зацікавлена особа завжди повинна стверджувати, що дізналася про відповідний «вирок» від того моменту, як цим вироком інші особи почали обґрунтовувати свої претензії.

Орфография, пунктуация и стилистика автора сохранены. Мнение автора данной публикации может не совпадать с мнением редакции. Редакция StockWorld не несет ответственности за информацию, содержащуюся в данном материале.
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter