Авторизация на портале

Авторизуясь на www.stockworld.com.ua Вы получаете доступ к расширенному функционалу портала: комментированию публикаций, организации встреч и участию в мероприятиях, созданию собственного профиля и просмотру профилей других зарегистрированных пользователей портала
Также Вы можете авторизироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях. Вы автоматически принимаете на себя условия Правил поведения на портале, а также условий перепечатки и другого использования материалов портала
Также Вы можете зарегистрироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях :
04.06.2019 | 10:43
6316
0

Чому український позабіржовий фондовий ринок не може вважатися «дилерським» ринком?

Непродумані та безсистемні дії керівництва НКЦПФР, котрі це керівництво вважає «реформами» фондового ринку, призводять до конфліктів професійних учасників фондового ринку з іншими суб’єктами владних повноважень, наприклад з податковими (фіскальними) органами

Непродумані та безсистемні дії керівництва Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), які (дії) це керівництво вважає «реформами» фондового ринку, призводять до конфліктів професійних учасників фондового ринку з іншими суб’єктами владних повноважень, наприклад з податковими (фіскальними) органами. При цьому посадові особи НКЦПФР ретельно уникають будь-якої участі у врегулюванні цих конфліктів, відмовляючись навіть надати зрозумілі відповіді на поставлені питання.

Так, протягом другого півріччя 2015 року НКЦПФР масово витискала з обігу на біржах цінних паперів великої кількості емітентів, а потім «пила кров» з професійних учасників фондового ринку, щоб ті уціняли відповідні активи чи взагалі позбавлялися цих активів. В результаті у професійних учасників виникали збитки, які, тим не менш, податкові (фіскальні) органи відмовлялися визнавати у якості причини для зменшення бази для оподаткування прибутку.

Наприклад, адміністративними судами міста Києва розглянута справа № 826/8962/18 за позовом КУА до ГУ ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення. Суть спору полягала у тому, що у червні 2015 року КУА за рахунок власних коштів придбала пакет акцій, що вільно оберталися на біржі, за ціною, близької до біржових, загальною вартістю пакету 7.999.100 грн.

У зв’язку із зупиненням торгівлі цими цінними паперами на будь-якій фондовій біржі та тиском НКЦПФР щодо уцінки чи позбавлення від даних цінних паперів, вказаний пакет у червні 2016 року був проданий за 28.000,0 грн. Однак за результатами перевірки фахівцями фіскальної служби, перевіряючі не визнали правомірність такого продажу і заходилися встановлювати так звані «справедливі ціни» продажу на підставі підходів, встановлених Міжнародним стандартом фінансової звітності (МСФЗ) 13 «Оцінка справедливої вартості». При цьому податківці назвали український позабіржовий ринок так званим «дилерським» ринком, взяли для порівняння фактичні ціни з цього ринку, які розміщені на сайті smida.gov.ua/ та вирішили, що саме ці ціни можуть вважатися «справедливими цінами».

В результаті податківці вирішили, що у червні 2016 року, тобто після усієї «боротьби» НКЦПФР з цими акціями, їх ціни повинні були б бути вищими, ніж у червні 2015 року, тобто «справедлива» ціна пакету визначена у сумі 8.007.229 грн., заниження КУА доходів – на суму 7.979.229 грн. за 2016 рік.

Прагнучи перевірити справедливість таких висновків, у контексті специфічної термінології, яка запроваджена МСФЗ 13, та з метою з’ясування, чи можуть відповідні поняття застосуватися до українського позабіржового ринку, до НКЦПФР був скерований запит с наступними запитаннями:

1. Чи врегульовані в Україні законодавчо поняття «брокерський ринок», «дилерський ринок», «активний ринок», «рівні ієрархії справедливої вартості», «основний ринок (principal market)»?

2. Чи може існуючий в Україні позабіржовий ринок вважатися активним ринком? Зокрема, чи притаманні українському позабіржовому ринку такі теоретичні ознаки активного ринку, як «можливість у будь-який час знайти зацікавлених продавців і покупців» (ліквідність ринку); чи можна вважати інформацію про ціни позабіржового ринку загальнодоступною?

3. Чи є український позабіржовий ринок ринком, для якого ціни повідомляються відкрито?

4. Чи можуть ціни українського позабіржового ринку вважатися цінами котирування?

Однак спеціалісти НКЦПФР, які нібито навчають нас премудростям західних традицій фондового ринку, від надання конкретних відповідей на вказані запитання відмовилися, порадивши звернутися до Міністерства фінансів України.

У зв’язку із цим, для успішного протистояння працівникам фіскальної служби, необхідно з’ясувати деякі ключові положення щодо визначення справедливих цін за правилами та вимогами МСФЗ 13.

По-перше, порівняння властивостей українського позабіржового ринку з вимогами до так званого дилерського ринку у розумінні МСФЗ 13 призводить до висновку, що український позабіржовий ринок не є дилерським ринком, як це хочуть розуміти податківці, а отже, український позабіржовий ринок не може бути джерелом інформації про справедливі ціни.

Відповідно до підпункту б) пункту Б34 МСФЗ 13, на дилерському ринку дилери готові торгувати (купувати або продавати за свій власний рахунок), забезпечуючи тим самим ліквідність завдяки використанню свого капіталу для утримування запасу позицій, для яких вони створюють ринок. Як правило, ціни попиту та пропозиції (які представляють ціну, за якою дилер прагне купити, та ціну, за якою дилер прагне продати, відповідно) можна отримати легше, ніж ціни закриття.

Тобто, принциповою ознакою дилерського ринку є наявність дилера, який підтримує ліквідність, тобто гарантує викуп певних цінних паперів по об’явленим цінам. На українському позабіржовому ринку таких дилерів немає і ніколи не було.

Вказані міркування підтверджуються наявними у мережі Інтернет навчальними матеріалами.

Так у навчальному посібнику: Тараруєв Ю.О. Конспект лекцій з дисципліни «Інвестиційний аналіз» (для студентів 3–4 курсів заочної форми навчання за напрямом підготовки 6.080101 – Геодезія, картографія та землеустрій) / Ю. О. Тараруєв ; Харків. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова. – Харків : ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2017. – 74 с. (с. 58) вказано: «Значного поширення при первинному розміщенні цінних паперів або поза стінами фондових бірж набули дилерські ринки. Дилери, що мають засоби для придбання й продажу фондових інструментів за свій власний рахунок, можуть організувати дилерський ринок. Всі зроблені ними публічні оголошення про купівлю й продаж паперів й їхні ціни повинні зберігатися при угодах з інвесторами. Дилери не мають права ухилятися від угод, умови яких вони привселюдно оголосили».

У лекції «Правові засади функціонування біржового та позабіржового ринків цінних паперів» вказано: «Дилерський ринок знаходиться головним чином у позабіржовому обороті. Його учасниками являються, як правило, інституціональні інвестори з однієї сторони і дилерські фірми – з іншої, об’єктом операцій служать цінні папери компаній, що не включені в біржовий список. Дилерський ринок формується під впливом ціни, що встановлюється дилерською компанією».

У лекції «Фінансове середовище підприємства» вказано: «дилерські ринки (dealers markets), або ринки котирувань – ринки, на яких покупці і продавці укладають договори з уповноваженими дилерами, які публічно проголошують ціни купівлі та продажу цінних паперів».

Таким чином, дилерський ринок, хоча і є позабіржовим ринком, але є організованим ринком, на якому діють спеціалізовані дилерські компанії, які об’являють публічні пропозиції щодо цін купівлі певних цінних паперів і у майбутньому не можуть відмовитися від купівлі цих цінних паперів на проголошених умовах. Таких умов і таких компаній немає на українському стихійному позабіржовому ринку. Тобто, називати український стихійний позабіржовий ринок дилерським ринком може тільки професійно безграмотна людина, яка у своєму житті не прочитала жодної книги по предмету.

Вислів з підпункту б) пункту Б34 МСФЗ 13 «позабіржові ринки (для яких ціни повідомляються відкрито) – це дилерські ринки» не повинен вводити в оману, оскільки відкрите повідомлення про ціни повинне здійснюватися ДО укладання угод, щоб саме по цим повідомленням можна було б укладати угоди.

З іншого боку, слід звернути увагу на вислів з підпункту б) пункту Б34 МСФЗ 13 «для яких вони створюють ринок». Тобто, дилерський ринок – це ринок, який саме створюється цілеспрямовано, а не виникає стихійно.

По-друге, відповідно до визначення, наведеного у додатку А до МСФЗ 13, справедлива вартість – ціна, яка була б отримана за продаж активу чи сплачена за передачу зобов'язання у звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки.

Відповідно до визначення, наведеного у додатку А до МСФЗ 13, звичайна операція (orderly transaction) – операція, яка передбачає відкрите пропонування на ринку протягом періоду до дати оцінки для здійснення маркетингової діяльності, яка є звичайною та звичною для операцій з такими активами або зобов'язаннями; це не вимушена операція (тобто, не примусова ліквідація чи продаж у скрутній ситуації).

На українському позабіржовому ринку ніхто нічого відкрито не пропонує.

Крім того, відповідно до визначення, наведеного у додатку А до МСФЗ 13, учасники ринку (market participants) – покупці та продавці на основному (або найсприятливішому) ринку для активу чи зобов'язання, які мають усі такі характеристики: а) вони є  незалежними один від одного, тобто вони не є зв'язаними сторонами; г) вони прагнуть здійснити операцію з активом або зобов'язанням, тобто вони мають мотивацію, але вони не вимушені і їх ніщо не примушує це зробити.

Крім того, відповідно до пп. 5.4.2 п. 5.4 Розділу 5 «Оцінка» МСФЗ 9, мета застосування методу оцінювання – встановити, якою буде ціна операції на дату оцінки в обміну між незалежними сторонами, виходячи з звичайних міркувань бізнесу.

Отже, щоб використовувати дані щодо результатів позабіржових торгів на українському позабіржовому ринку, податківці повинні довести, що ці ціни отримані не внаслідок операцій між пов’язаними особами та на засадах свобідної волі.

Однак податківці не можуть це довести в принципі, оскільки сайт smida.gov.ua/ не містить даних про сторони угод.

Додатково слід зазначити, що МСФЗ 13 передбачає спеціальні процедури оцінки справедливої вартості. Так, згідно пункту Б11 МСФЗ 13, методами оцінки справедливої вартості е: а) методи на основі теперішньої вартості (див. параграфи Б12-Б30); б) моделі опціонного ціноутворення, такі як Формула Блека-Шоулза-Мертона або біноміальна модель (тобто решіткова модель), які включають методи теперішньої вартості та відображають як часову вартість, так і внутрішню вартість опціону; в) метод надлишкових доходів протягом декількох періодів, який використовується для оцінки справедливої вартості деяких нематеріальних активів.

Як правило податківці цими методиками не володіють, а окрім того, вони позбавлені для використання цих методик достатньо повної та достовірної інформації. Тому вони використовують підрахунок простого середнього арифметичного, що суперечить пункту Б11 МСФЗ 13. При розгляді адміністративної справи № 826/8962/18 юридична боротьба точилася, переважно, навколо цих аргументів. Однак рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року у справі № 826/8962/18 (суддя Каракашьян С.К.) у позові було відмовлено.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80230658

Оскільки доступ до цього рішення є відкритим, кожен бажаючий може прочитати це рішення і оцінити його «якість». Однак, на думку автора цієї статті, текст, який суд першої інстанції назвав рішенням по справі № 826/8962/18, не може вважатися судовим рішенням у розумінні положень Глави 9 та інших відповідних норм Кодексу адміністративного судочинства України. У кращому випадку цей текст може розглядатися лише як сукупність перенесених у комп’ютер та згодом роздрукованих нотатків, які, можливо, вів суддя у процесі вислуховування пояснень сторін. Текст так званого рішення складається із сукупності неграмотних та таких, що прямо суперечать законодавству, тверджень та повністю проігнорував наведені вище аргументи.

При цьому, прагнучи надійно обґрунтувати відмову у позові, суддя Каракашьян С.К. навмисно чи внаслідок необізнаності називає ціни українського позабіржового ринку котируваннями. З цього приводу суддя конкретно пише наступне: «Так, відповідно до Міжнародного стандарту фінансової звітності 13 з метою підвищення узгодженості та зіставності оцінок справедливої вартості та пов'язаного з ними розкриття інформації, цей МСФЗ встановлює ієрархію справедливої вартості, у якій передбачено три рівня вхідних даних для методів оцінки вартості, що використовуються для оцінки справедливої вартості. Ієрархія справедливої вартості встановлює найвищий пріоритет для цін котирування (нескоригованих) на активних ринках на ідентичні активи або зобов'язання (вхідні дані 1-го рівня) та найнижчий пріоритет для закритих вхідних даних (вхідні дані 3-го рівня). Вхідні дані 1-го рівня - це ціни котирування (нескориговані) на активних ринках на ідентичні активи або зобов'язання, до яких суб'єкт господарювання може мати доступ на дату оцінки. Ціна котирування на активному ринку є найнадійнішим свідченням справедливої вартості і за наявності має бути використана без коригування для оцінки справедливої вартості (п. 72)». (Кінець цитати). З цього приводу необхідно заперечити наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», котирування – механізм визначення та/або фіксації на фондовій біржі ринкової ціни емісійного цінного паперу, що перебуває в обігу на такій біржі.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», Правила фондової біржі включають, зокрема, порядок: котирування цінних паперів та інших фінансових інструментів, оприлюднення їх біржового курсу.

Тобто, в умовах українського фондового ринку котирування може виникнути тільки на біржі. Взагалі-то це є загальновизнаним фактом для тих, хто хоча б по-мінімуму знається на правилах фондового ринку. Називати котируванням позабіржові ціни неорганізованого українського ринку і у зв’язку із цим прив’язувати ці ціни до даних 1-го рівня «справедливості» є верхом неграмотності і невігластва. Питання полягає у тому, що після зупинення обігу цих (як і будь-яких інших) цінних паперів на біржі у нас немає ціни котирування. Після апеляційного перегляду справи, Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду вказане рішення суду першої інстанції скасоване та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги КУА задоволені, а відповідне податкове повідомлення-рішення скасоване.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82046578

При цьому апеляційний суд в цілому підтримав наведені вище міркування і навів деякі важливі застереження.

Так, апеляційний суд зазначає таке:

«…принциповою ознакою дилерського ринку є наявність дилера, який підтримує ліквідність, тобто гарантує викуп певних цінних паперів по обявленим цінам.

Колегія суддів зазначає, що у своїх розрахунках контролюючий орган застосовує поняття «брокерський ринок», «дилерський ринок», «активний ринок» та інше.

Разом з тим слід звернути увагу на те, що дані поняття в умовах українського правового регулювання не застосовується і не врегульовані. Стандарти бухгалтерського обліку самі по собі не можуть регулювати спеціальну сферу фондового ринку. Зокрема в умовах українського фондового ринку існуючий в Україні позабіржовий ринок не може вважатися активним ринком. Так, йому не притаманні такі теоретичні ознаки активного ринку, як «можливість у будь-який час знайти зацікавлених продавців і покупців» (ліквідність ринку); інформацію про ціни позабіржового ринку не можна вважати загальнодоступною. Ціни українського позабіржового ринку не вважаються цінами котирування.

Виходячи з аналізу вказаних норм колегія суддів зазначає, що в разі, якщо дилер гарантує викуп акцій [за певною ціною] за одну акцію, а продавець цим знехтував би і продав би по значно нижчій ціни, то таку ціну не можна було б назвати справедливою, оскільки продавець мав публічну гарантію продати акції саме по вказаній ціні. Таким чином, контролюючий орган мав би вказати на дилера, який був готовий викупити у позивача акції [за певною ціною]/ Натомість податковим органом цього зроблено не було, що свідчить про недоведеність твердження щодо наявності дилерського ринку по акціях ПАТ…» (Кінець цитати).

Апеляційний суд також наголосив про таке:

«Відповідно до визначення, наведеного у додатку А до МСФЗ 13, справедлива вартість – ціна, яка була б отримана за продаж активу чи сплачена за передачу зобовязання у звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки. Згідно з пп. 5.4.2 п. 5.4 Розділу 5 «Оцінка» МСФЗ 9, мета застосування методу оцінювання – встановити, якою буде ціна операції на дату оцінки в обміну між незалежними сторонами, виходячи з звичайних міркувань бізнесу. Натомість податковим органом помилково здійснено оцінку та взяв методику розрахунку саме «до дати оцінки». |

Так, згідно пункту Б11 МСФЗ 13, методами оцінки справедливої вартості е:

а) методи на основі теперішньої вартості (див. параграфи Б12-Б30);

б) моделі опціонного ціноутворення, такі як Формула Блека-Шоулза-Мертона або біноміальна модель (тобто решіткова модель), які включають методи теперішньої вартості та відображають як часову вартість, так і внутрішню вартість опціону;

в) метод надлишкових доходів протягом декількох періодів, який використовується для оцінки справедливої вартості деяких нематеріальних активів.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що контролюючим органом не було застосовано вказаних методів». (Кінець цитати).

У Постанові апеляційного суду також вказано:

«Відповідно до визначення, наведеного у додатку А до МСФЗ 13, звичайна операція – операція, яка передбачає відкрите пропонування на ринку протягом періоду до дати оцінки для здійснення маркетингової діяльності, яка є звичайною та звичною для операцій з такими активами або зобовязаннями; це не вимушена операція (тобто, не примусова ліквідація чи продаж у скрутній ситуації).

Натомість відповідачем не було зазначено приклади відкритих пропозицій на купівлю акцій ПАТ …

Отже, відповідно до визначення, наведеного у додатку А до МСФЗ 13, учасники ринку - покупці та продавці на основному (або найсприятливішому) ринку для активу чи зобовязання, які мають усі такі характеристики:

а) вони є  незалежними один від одного, тобто вони не є звязаними сторонами

г) вони прагнуть здійснити операцію з активом або зобовязанням, тобто вони мають мотивацію, але вони не вимушені і їх ніщо не примушує це зробити». (Кінець цитати).

Таким чином, український ринок цінних паперів (як біржовий, який фактично знищений), так і позабіржовий (який не підпадає під визначення «дилерський») не надає можливості визначення «справедливої ціни» іншої, ніж вказана у договорі купівлі-продажу цінних паперів.

І останнє зауваження. Якщо справедливі ціни на акції, з якими НКЦПФР вела нещадну «боротьбу», можуть бути такими високими, то чому ж тоді Фонд гарантування вкладів вважає малоймовірним отримання виручки від продажу цих цінних паперів. Майже 70% цінних паперів збанкрутілих банків в управлінні Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на загальну суму 12,75 млрд. грн. представлені «сміттєвими» цінними паперами, отримання виручки від продажу яких малоймовірне, оскільки вільного ринку таких цінних паперів немає.

Бо якщо податківці є правими, і живий ринок даних акцій існує, чому ж тоді Фонд гарантування вкладів волає про неможливість повернути кошти за ці цінні папери?

Орфография, пунктуация и стилистика автора сохранены. Мнение автора данной публикации может не совпадать с мнением редакции. Редакция StockWorld не несет ответственности за информацию, содержащуюся в данном материале.
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter
Stockworld's telegram
Календарь новостей
Подробнее
Подробнее