Авторизация на порталеРегистрация на портале

Авторизация на портале

Авторизуясь на www.stockworld.com.ua Вы получаете доступ к расширенному функционалу портала: комментированию публикаций, организации встреч и участию в мероприятиях, созданию собственного профиля и просмотру профилей других зарегистрированных пользователей портала
РегистрацияЗабыли пароль?
Также Вы можете авторизироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях. Вы автоматически принимаете на себя условия Правил поведения на портале, а также условий перепечатки и другого использования материалов портала
Авторизация на порталеРегистрация на портале
Также Вы можете зарегистрироваться при помощи вашего профиля в социальных сетях :
27.03.2020 | 15:18
1069
0

Банкам не вигідно потурати АТ порушувати права акціонерів

Банкам не вигідно потурати акціонерним товариствам порушувати права акціонерів

При прийнятті Закону України (далі – ЗУ) «Про акціонерні товариства» чи внесенні змін до нього законодавець спробував передбачити деякі механізми захисту прав міноритарних акціонерів акціонерних товариств щодо запобігання знеціненню їх акцій або повної ліквідації акціонерних товариств внаслідок банкрутства, в умовах, коли ці акціонери не можуть запобігти економічній чи корпоративній політиці акціонерного товариства, яка тягне таке знецінення.

Так, згідно з ч. 1 ст. 68 ЗУ «Про акціонерні товариства», кожний акціонер – власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому простих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про:

1) злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ, зміну типу товариства;

2) надання згоди на вчинення товариством значних правочинів;

2-1) надання згоди на вчинення товариством правочину, щодо якого є заінтересованість;

3) зміну розміру статутного капіталу;

4) відмову від використання переважного права акціонера на придбання акцій додаткової емісії у процесі їх розміщення.

Однак виникає питання: що робити акціонеру, якщо угоди по пунктах 2, 2-1 вказаної норми укладаються в обхід зазначеної корпоративної процедури.

Деякі Постанови Касаційного господарського суду (далі – КГС) у складі Верховного Суду надають певну відповідь на ці запитання.

Так, КГС прийняв свіжу Постанову від 25.02.2020 року у справі № 904/1237/17 за позовом акціонера про визнання недійсним рішення наглядової ради Відкритого акціонерного товариства (далі – ВАТ) "Холдінг компанія "ІНТЕРМЕТ" від 14.12.2010 про: задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи" та надання майнової поруки по відновлювальній відзивній кредитній лінії, що оформлювало Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи" в Центральному відділенні Публічного акціонерного товариства "Індекс-Банк" в м. Запоріжжя, та передачі в заставу нерухомого майна.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87929481

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2019, позов задоволено. Визнано недійсним з моменту прийняття зазначене рішення наглядової ради ВАТ "Холдінг компанія "ІНТЕРМЕТ" від 14.12.2010. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:

– до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЗУ «Про акціонерні товариства»;

– під час прийняття наглядовою радою ВАТ "Холдінг компанія "ІНТЕРМЕТ" спірних рішень, відповідачем не дотримано вимог ЗУ «Про акціонерні товариства»;

– наглядова рада ВАТ "Холдінг компанія "ІНТЕРМЕТ" не мала права приймати рішення з питань, щодо яких були прийняті спірні рішення, оскільки такі рішення мали бути прийняті загальними зборами акціонерного товариства;

– позивач як акціонер (учасник) ВАТ "Холдінг компанія "ІНТЕРМЕТ" мав беззаперечне право на участь в управлінні товариством шляхом прийняття участі у загальних зборах учасників товариства;

– позивачем не пропущено строк для звернення з позовом до суду, оскільки про наявність спірного рішення наглядової ради дізнався лише 22.11.2016, а з даним позовом до господарського суду позивач звернувся у лютому 2017 року.

Постановою КГС від 25.02.2020 року у справі № 904/1237/17 ці рішення судів попередніх інстанції підтримані та залишені без змін. Зокрема, касаційний суд відхилив аргументи автора касаційної скарги про те, що спірні рішення наглядової ради товариства не порушують корпоративних прав позивача, оскільки судами встановлено, що під час прийняття наглядовою радою ВАТ "Холдінг компанія "ІНТЕРМЕТ" спірних рішень, відповідачем не дотримано вимог статті 71 ЗУ «Про акціонерні товариства», оскільки наглядова рада ВАТ "Холдінг компанія "ІНТЕРМЕТ" не мала права приймати рішення з питань, щодо яких були прийняті спірні рішення, так як такі рішення мали бути прийняті загальними зборами акціонерного товариства. Таким чином, оскільки позивач був акціонером ВАТ "Холдінг компанія "ІНТЕРМЕТ", і рішення з питань, щодо яких були прийняті спірні рішення, мали бути прийняті загальними зборами акціонерного товариства, спірні рішення безпосередньо порушують корпоративні праві позивача, визначені частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України. Щодо аргументів скаржника про те, що частка позивача як учасника ВАТ "Холдінг компанія "ІНТЕРМЕТ", так і учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінг компанія "ІНТЕРМЕТ" є незначною, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки розмір частки учасника не впливає на факт порушення його корпоративних прав.

До цього ж слід також додати, що винесення цього питання на збори акціонерів дозволили б акціонеру проголосувати «проти» та вимагати викупу у нього акцій акціонерного товариства.

До принципових висновків прийшов КГС у Постанові від 22 січня 2019 року при першому розгляді цієї справи.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79369705

По-перше, КГС досліджував проблему співвідношення між Законами України «Про акціонерні товариства» та «Про господарські товариства» у період до приведення статуту товариства у відповідність із першим законом. Свого часу Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) видала роз'яснення від 14.07.2009 № 797 «Щодо порядку застосування окремих положень розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства"». Відповідно до цього роз’яснення, до приведення у відповідність з нормами ЗУ «Про акціонерні товариства» статуту та інших внутрішніх положень акціонерного товариства товариство повинно керуватись у своїй діяльності Законом України «Про господарські товариства», Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами, а не нормами ЗУ «Про акціонерні товариства».

КГС не погодився із таким роз’ясненням. Суд наголосив, що, дійсно, пунктом 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про акціонерні товариства» був встановлений дворічний строк для приведення статутів та інших внутрішніх положень акціонерних товариств у відповідність з нормами цього Закону, але не передбачено відстрочення чи обмеження застосування положень Закону на зазначений період. При цьому, пунктом 4 цього розділу визначений пріоритет закріплених у ньому норм, згідно з яким до приведення у відповідність із цим Законом інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону. З огляду на викладене, КГС зазначив, що з моменту набрання чинності ЗУ «Про акціонерні товариства» його норми стали спеціальними щодо регулювання правовідносин зі створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, визначенні їх правового статусу, прав та обов'язків акціонерів і підлягали застосуванню до усіх акціонерних товариств незалежно від того, чи привели вони свої статути у відповідність з нормами цього Закону.

Відсутність у статуті акціонерного товариства положень стосовно правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, не звільняє від необхідності застосування вимог статей 71, 72 ЗУ «Про акціонерні товариства», який набрав чинності з 29.04.2009 та встановив відповідний публічний порядок, оскільки зазначений Закон не вимагає закріплення у статуті акціонерного товариства його положень щодо угод із заінтересованістю та водночас не пов'язує дійсність цих вимог із їх викладенням у статуті.

Крім того, КГС зазначив, що роз'яснення ДКЦПФР від 14.07.2009 № 797, на які посилався відповідач в заперечення позовних вимог та які були прийняті до уваги судами попередніх інстанцій, не можуть встановлювати порядок і строки набуття чинності зазначеним Законом.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 908/602/16, до вирішення якої було зупинено провадження у даній справі № 904/1237/17.

Оскільки КГС встановив, що є підстави вважати, що у прийнятті рішення Наглядової ради від 14.12.2010 брали участь особи, які виявилися зацікавленими у наданні майнової поруки Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Метизи"» в Центральному відділенні Публічного акціонерного товариства "Індекс-Банк" в м. Запоріжжя, та передачі в заставу нерухомого майна, то КГС визнав за необхідне повторний розгляд цієї справи. В подальшому КГС у Постанові від 25.02.2020 року при повторному розгляді справи підтримав визнання рішення Наглядової ради недійсним.

Ще більш повчальною є Постанова КГС від 11.12.2018 у справі № 908/602/16. У цій справі Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним (з урахуванням уточнень) договору поруки № 280509-П від 28.05.2009, укладеного між Публічним акціонерним товариством (далі – ПАТ) "Запорізький сталепрокатний завод" і Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (далі – Банк). Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.07.2016 позов задоволений частково, договір поруки визнаний недійсним. У цій частині це рішення підтримане Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.07.2017.

У Постанові від 11.12.2018 у справі № 908/602/16 КГС підтримав ці висновки, з огляду на таке.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78626275

Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України та пункту 8 частини 1 статті 2 ЗУ «Про акціонерні товариства», однією зі складових корпоративних прав є правомочність акціонера на участь в управлінні акціонерним товариством, яка реалізується ним, зокрема, шляхом участі в загальних зборах акціонерів. Тому зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, зокрема в разі відсутності їх скликання і проведення всупереч вимогам законодавства, вирішення натомість віднесених до їх компетенції питань іншими органами (п. 63 Постанови).

З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини КГС погодився з висновком про те, що Договір поруки є правочином, щодо вчинення якого були заінтересовані троє з п'яти членів наглядової ради Товариства (п. 71 Постанови). Отже, оскільки у вчиненні Договору поруки була заінтересована більшість членів наглядової ради, але питання щодо його укладення не виносилось на розгляд загальних зборів акціонерів Товариства, КГС погодився з висновком судів попередніх інстанцій про укладення Договору поруки без дотримання вимог, передбачених статтею 71 ЗУ «Про акціонерні товариства» (п. 76 Постанови).

Оскільки порушення вимог зазначеної норми полягало саме у відсутності винесення на розгляд загальних зборів Товариства питання про вчинення спірного правочину, що позбавило Позивача можливості реалізувати свої правомочності з управління Товариством у вирішенні відповідного питання, КГС визнав безпідставними аргументи скаржників щодо форми взаємодії акціонера з товариством через участь у загальних зборах, впливу його на прийняття управлінських рішень шляхом голосування відповідно до своєї частки (п. 77 Постанови).

Також КГС не прийняв до уваги доводи про відсутність доказів того, що саме укладення Договору поруки стало причиною визнання Товариства банкрутом, завдання Позивачу та Товариству збитків, оскільки зазначені обставини не були покладені в основу висновків судів щодо невідповідності Договору поруки вимогам закону (п. 77 Постанови).

Разом з тим КГС врахував, що приписи зазначеної норми щодо надання юридичної сили обмеженням повноважень з представництва юридичної особи у відносинах із третіми особами випадками обізнаності (зокрема потенційної) третьої особи про такі обмеження кореспондуються з положеннями частини 1 статті 72 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) щодо можливості визнання судом недійсним відповідного правочину, якщо сторона правочину знала або повинна була знати про недотримання вимог статті 71 цього Закону.

Однак оцінюючи викладені у касаційній скарзі доводи Банку про те, що родинні зв'язки членів наглядової ради Товариства не були відомі та не могли бути відомими Банку, в сукупності з іншими аргументами касаційної скарги та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, КГС визнав, що Банк знав або повинен був знати при укладенні Договору поруки про наявність заінтересованості щодо його вчинення.

При цьому КГС прийняв до уваги, зокрема, посилання Банку на врахування ним наявності попереднього погодження на укладення Договору поруки з боку наглядової ради Товариства, у зв'язку з чим він знав або повинен був знати про склад цієї наглядової ради, членство у ній особи, яка одночасно була керівником (генеральним директором) сторони Договору поруки та боржником за Кредитним договором (п. 81-83 Постанови).

Отже, повчальний сенс цієї справи полягає у тому, що Банкам не варто потурати акціонерним товариствам порушувати права акціонерів шляхом уникнення винесення затвердження значних правочинів на розгляд зборів акціонерів. У практиці корпоративних спорів стали регулярними так звані «попередні згоди» зборів акціонерів на укладання аналогічних договорів з банками, з наступним схваленням договорів Наглядовою радою. Однак банки повинні враховувати, що при наявності наполегливих акціонерів такі договори можуть бути визнані недійсними, в результаті банк, як мінімум, залишиться без застави.

В принципі і згадане вище рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2019 у справі № 904/1237/17, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2019 та Постановою КГС від 25.02.2020 року у цій же справі, може ще зіграти свою анти-банківську роль. Так, Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2017 відмолено у позові про визнання недійсним договору іпотеки № 25-з від 28.12.2010, укладеного між ПАТ "Індустріально-експортний банк" (змінене найменування на ПАТ "Креді Агріколь Банк") та ВАТ "Холдинг Компанія "Інтермет", згода на укладання якого (договору іпотеки) надано рішенням наглядової ради ВАТ "Холдінг компанія "ІНТЕРМЕТ" від 14.12.2010. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2017 у справі № 904/9839/16 залишено без змін. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2018 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 залишено без змін.

Разом із тим, Позивач подав Господарського суду Дніпропетровської області заяву про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2017 за нововиявленими обставинами. Позивач в обґрунтування заяви про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2017 посилається на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2019 у справі № 904/1237/17, яким визнано недійсним рішення наглядової ради ВАТ "Холдінг компанія "Інтермет" від 14.12.2010. За умови недійсності такого рішення Наглядової ради, підстави для укладання договору іпотеки № 25-з від 28.12.2010 відпали. За аналогією із справою № 908/602/16 і цей договір цілком вірогідно буде визнаний недійсним. Отже, Банк втратить ще один предмет застави.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88107161

Сподіваюсь, Банки врахують цей досвід і в майбутньому утримаються від потурання акціонерним товариствам уникати реалізації належної корпоративної процедури. Ця судова практика також може бути корисною для акціонерів при оскарженні таких дій та рішень акціонерного товариства.

Орфография, пунктуация и стилистика автора сохранены. Мнение автора данной публикации может не совпадать с мнением редакции. Редакция StockWorld не несет ответственности за информацию, содержащуюся в данном материале.
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter